Дата документу Справа № 335/4707/14-к
ЄУ № 335/4707/14-к Головуючий у 1-й інстанції
Провадження № 11- кп/778/725/14 ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст. 185 Доповідач в апел. інстанції
КК України ОСОБА_2
14 серпня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого ОСОБА_3
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційну скаргу і клопотання про застосування амністії обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка с. Свердлове Кіровоградської області, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджена:
- 26 червня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст. 190 КК України, ч.4 ст. 369 КК України, ч.2 ст. 15 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки;
визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і їй призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарання призначеного даним вироком з невідбутою частиною покарання призначеного вироком Василівського районного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишено на строк визначений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2014 року.
Обвинувачена ОСОБА_7 звернулась з апеляційною скаргою, в якій вона, посилаючись на неврахування судом наявності в неї ряду захворювань, просить призначити їй покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
В клопотанні про застосування щодо неї амністії ОСОБА_7 посилається на захворювання, які перешкоджають відбуванню нею покарання, просить звільнити її від покарання на підставі п.«г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Як встановив суд, 31 березня 2014 року приблизно о 06 год. 00 хв. ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що її дії ніхто не бачить, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , де вона працювала доглядальницею ОСОБА_9 , шляхом вільного доступу, із відра, що знаходилось в кухні вказаної квартири, таємно викрала срібний злиток вагою 100 г. , вартістю 600 грн. та срібний ланцюжок вагою 32 г. вартістю 2232 грн., що належать ОСОБА_9 , спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 2832 грн.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , з урахуванням повного визнання останньою вини у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, за обставин, вказаних в обвинувальному акті, з урахуванням думки обвинуваченої та учасників кримінального провадження, добровільності їх позиції та правильності розуміння ними положень ст. 349 КПК України було розглянуто судом згідно з положеннями вказаної норми.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, під час його розгляду в суді, ОСОБА_7 ні в усній ні в письмовій формі не заявляла клопотання про застосування щодо неї положень Закону України «Про амністію в 2014 році», з огляду на що, суд, врахувавши всі обставини кримінального провадження призначив їй покарання в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України з застосуванням положень ст. 71 КК України.
Заслухавши доповідача, обвинувачену ОСОБА_7 і її захисника, які підтримали апеляційну скаргу і клопотання обвинуваченої про застосування щодо неї закону України «Про амністію в 2014 році», вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченої підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст. 185 КК України.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченої ніким із учасників провадження не оспорюється.
Покарання обвинуваченій ОСОБА_7 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкцією ст. 185 ч.2 КК України.
Колегія суддів вважає частково обґрунтованим клопотання обвинуваченої про застосування щодо неї положень Закону України «Про амністію у 2014 році» №1185-VII від 08 квітня 2014 року, відповідно до п. «г» ст. 1 якого звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, які засуджені за умисні не тяжкі злочини, особи, яких на день набрання чинності Закону визнано хворими на тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6.
Відповідно до висновку ЛКК від 13.08.2014 року та наданої обвинуваченою довідки КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №10» ОСОБА_7 визнана хворою на ішемічну хворобу серця з 02.11.2011 року, що, згідно з п. 8 Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання, дає право на звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з застосуванням акту амністії.
Заперечення прокурора проти застосування амністії з причини засудження ОСОБА_7 вироком Василівського районного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року за вчинення тяжкого злочину, колегія суддів вважає таким, що суперечить положенням ст. 8 ЗУ «Про амністію у 2014 році», якою не забороняється застосування амністії щодо осіб, які мають одну судимість за вчинення тяжкого злочину і до закінчення визначеного судом іспитового строку вчинили не тяжкий злочин.
Зважаючи на те, що вироком Василівського районного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року, за сукупністю з яким ОСОБА_7 призначено остаточне покарання, остання засуджена за вчинення тяжкого злочину, ОСОБА_7 підлягає звільненню від відбування лише покарання, призначеного за ч.2 ст. 185 КК України, а вирок Василівського районного суду від 26 червня 2013 року підлягає самостійному виконанню.
Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 418, 419 КПК України, п.«г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» №1185-VII від 08 квітня 2014 року, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Клопотання ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2014 року, яким ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України змінити.
Звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання за ст. 185 ч.2 КК України на підставі ст..1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2014 році».
Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року виконувати самостійно.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4