Справа № 543/622/14-к
Номер провадження 11-кп/786/614/14 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 серпня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8
у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 14 червня 2014 року ,-
Цією ухвалою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Байрак Диканського району, а жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, засудженого:
- 28.10.2013 року Оржицьким районним судом за ч.3 ст. 309КК України, із застосуванням ст.75 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України ,-
скасовано звільнення від покарання з випробуванням і направлено засудженого в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання вироком Оржицького районного суду від 28.10.2013 року за ч.3 ст. 309 КК України у виді 5 років позбавлення волі реально.
До Оржицького районного суду надійшло подання начальника Пирятинського МВ КВІ УДПтСУ в Полтавській області ОСОБА_9 про скасування звільнення від покарання з випробуванням стосовно засудженого ОСОБА_8 і направлення його для відбування призначеного покарання в місця позбавлення волі, яке визнано обгрунтованим та задоволеним.
Задовольняючи зазначене подання, судом було встановлено, що ОСОБА_8 засуджений вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 28.10.2013 року за ч.3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та одночасно на засудженого покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України, а саме: з'являтися на реєстрацію в 1,3 вівторок кожного місяця і повідомляти органи КВС про зміну місця проживання.
16.12.2013 року засудженому ОСОБА_8 були роз'яснені права та обов'язки, покладені на нього згідно вироку суду, про що від нього отримано письмову розписку, винесено постанову про реєстрацію в 1,3 вівторок кожного місяця, з якою останній був ознайомлений під особистий підпис.
Судом також встановлено, що засуджений ОСОБА_8 без поважних причин не з'являвся на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої інспекції: 08.01.2014 року, 21.01.2014 року, 04.02.2014 року, 18.02.2014 року, 15.04.2014 року, 20.05.2014 року, 03.06.2014 року та 01.07.2014 року.
Далі суд зазначив, що доказів існування поважних причини для неявки до кримінально-виконавчої інспекції засудженим не надано, не дивлячись на пропозицію суду уточнити місце роботи у січні - лютому 2014 року у м. Києві, як і не надав суду відомостей де працював у вказаний період без офіційного працевлаштування, не вказав назви установи чи організації, її адреси.
Щодо неявки 15 квітня 2014 року до КВІ пояснення засудженого про звернення в цей день до лікаря та неявку на реєстрацію через хворобу не знайшло свого ствердження відповідною довідкою про хворобу, яку він надати не може.
Оскільки ОСОБА_8 не може конкретно вказати де працював по відвантаженню лісу, яка організація здійснювала дані роботи в травні - червні 2014 року, суд критично оцінив його посилання на неявку до КВІ в цей період часу з поважних причин.
Нарешті районний суд вважав доведеним, що 17.12.2013 року ОСОБА_8 , будучи притягнутим Оржицьким районним судом до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 173 та ст. 185 КУпАП також без поважних причин не відпрацював громадські роботи, призначені судом.
На ухвалу суду захисником ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу Оржицького районного суду від 14.06.2014 року скасувати, а подання Пирятинського МВ КВІ УДПтСУ в Полтавській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням залишити без задоволення.
В обгрунтування апеляції захисник посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що засуджений, не будучи офіційно працевлаштованим, намагався законним шляхом заробити гроші собі на життя, що, в свою чергу, свідчить про його намір стати на шлях виправлення.
Далі захисник звертає увагу, що у травні та червні 2014 року ОСОБА_8 працював на відвантажуванні лісу, і лише один раз підставою його неявки до органів КВІ стала хвороба та звернення за медичною допомогою до лікаря, що також, на його думку, є поважною причиною неявки.
На переконання захисника, довідки з місця роботи ОСОБА_8 не міг надати оскільки не був працевлаштований офіційно, до того ж при виклику засудженого в судове засідання судом не зазначалось про необхідність подачі засудженим підтверджуючих документів.
Стосовно адміністративних правопорушень вчинених ОСОБА_8 захисник вказує, що протоколи про адміністративні правопорушення відносно його підзахисного складені однією датою на підставі однієї адміністративної події та розглядались вказані протоколи про адміністративні правопорушення без участі ОСОБА_8 тому доказом його вини були лише складені проколи про адміністративні правопорушення, що судом також залишено поза увагою.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, а також на вимоги Конвенції про захист прав людини та основних свобод, поверхове і не повне дослідження обгрунтованості подання органів КВІ, захисник просить скасувати ухвалу Оржицького районного суду щодо засудженого ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 і засудженого ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляцію та скасувати ухвалу суду, вислухавши заперечення прокурора ОСОБА_6 , обговоривши доводи апеляції та дослідивши матеріали провадження і особової справи, колегія суду прийшла до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
У разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 166 ВК України, кримінально - виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Невиконання обов'язків, згідно ч. 3 ст. 166 ВК України, вважається таке, коли засуджений не виконує хоч один з обов'язків, які були покладено на нього судом.
Дослідивши наявні матеріали та перевіривши доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості подання органів кримінально - виконавчої інспекції про необхідність направлення засудженого ОСОБА_8 в місця позбавлення волі та скасування звільнення його від відбування покарання з випробуванням є вірним та таким, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні підстав до цього.
Дійсно, 28.10.2013 року ОСОБА_8 . Оржицьким районним судом був засуджений за ч.3 ст. 309 КК України, із застосуванням ст.75 КК України, на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися на реєстрацію в органи КВІ, які повідомляти про зміну місця проживання.
/ а. с. 6 особової справи /
На виконання зазначених у вироку умов, 16.12.2013 року засудженому ОСОБА_8 були роз'яснені права та обов'язки, покладені на нього згідно вироку суду, про що від нього отримано письмову розписку, винесено постанову про його реєстрацію в 1, 3 вівторок кожного місяця, обов'язок повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання, з якою останній був ознайомлений під особистий підпис.
/ а. с. 16 /
Одночасно засуджений у власноручному поясненні від 16.12.2014 року повідомив, що перелічені обов'язки йому зрозумілі і він зобов'язується їх виконувати не допускати їх порушень на не скоювати повторних злочинів.
/ а. с. 18 /
Проте, засуджений ОСОБА_8 без поважних причин не з'являвся на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої інспекції: 08.01.2014 року, 21.01.2014 року, 04.02.2014 року, 18.02.2014 року, 15.04.2014 року, 20.05.2014 року, 03.06.2014 року.
/ а. с. 1 /
З метою недопущення та профілактики аналогічних порушень, органами КВІ ОСОБА_8 03.03.2014 року, 06.05.2014 року та 11.06.2014 року попереджався про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, в письмових поясненнях неодноразово зобов'язувався не порушувати порядок і умови відбування покарання та 01.07.2014 року в черговий раз не з'явився на реєстрацію.
Наведені обставини в суді апеляційної інстанції не заперечував і сам засуджений, як і те, що не надав суду першої інстанції місця знаходження місця роботи, його адресу, найменування організацій, установи або об'єкту приватного будівництва, як і місця роботи по відвантаженні лісу.
В свою чергу, сам факт виконання тимчасових трудових угод чи працевлаштування за межами місця проживання засудженого, у відповідності до вимог діючого законодавства, не звільняє його від обов'язків покладених за вироком суду, в тому числі і тих, які були покладені на засудженого ОСОБА_8 .
За таких умов твердження захисника в тому, що судом першої інстанції подання розглянуто поверхово та неповно, без з'ясування перелічених ним в апеляції обставин, не відповідає дійсності.
Не відповідає дійсності і твердження захисника щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173, 185 КУпАП щодо ОСОБА_8 за його відсутності, оскільки це спростовується змістом постанови судді Оржицького районного суду від 17.12.2014 року та поясненнями засудженого в апеляційній інстанції.
Таким чином, встановивши, що засуджений ОСОБА_8 не виконував покладені на нього обов'язки без поважних причин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення ним вимог ч. 2 ст. 78 КК України та прийняв законне і справедливе рішення, яке належним чином вмотивоване.
Аналізуючи перелічені обставини, колегія судді не знаходить підстав до задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , у зв'язку з чим вона не підлягає до задоволення.
На підставі ст. ст. 407, 408 КК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Оржицького районного суду Полтавської області від 14.07.2014 року щодо скасування звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, призначеного за вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 28.10.2013 року - без змін.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12