Справа № 461/6941/14-ц
Провадження № 6/461/233/14
02.07.2014 року Галицький районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді Волоско І.Р.,
при секретарі Козак Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львів подання головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Баірової Н.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -
головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Баірової Н.М., звернулась до суду з поданням, погодженим начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Титла І.М. про тимчасове обмеження: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань по виконавчому листу № 2/466/4456/13 від 03.04.2013 року, виданого Шевченківським районним судом м.Львова про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі 500,00 грн., щомісячно, починаючи з 18.02.2013 року до досягнення дитиною повноліття, оскільки рішення суду боржником не виконане, а за ним рахується заборгованість по вказаному виконавчому документу на суму 4448,60 грн.
В судовому засіданні державний виконавець Баірова Н.М. подання підтримала повністю та пояснила, що відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», вживалися всі необхідні заходи по виконанню ОСОБА_3 своїх зобов'язань. Однак, в результаті проведення вказаних заходів, заборгованість згідно виконавчого листа, станом на день розгляду справи, не погашена, просить суд подання задовольнити.
Заслухавши думку державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень інших органів(посадових осіб) вирішуються судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Як вбачається із виконавчого листа № 2/466/1156/13 від 03.04.2013 року, виданого Шевченківським районним судом м.Львова із ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі - 500,00 грн., щомісячно, починаючи з 18.02.2013 року до досягнення повноліття. Судове рішення набрало законної сили від 15.03.2013 року.
11 січня 2014 року головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Баіровою Н.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вищевказаного виконавчого листа.
Також із вказаної постанови вбачається, що виконавчий документ вступив у законну силу 15 березня 2013 року.
Проте, як видно з матеріалів зазначеного вище подання, боржник ніде не працює, аліменти ним сплачуються частково, а станом на 01.06.2014 року його заборгованість становить понад шість місяців 4448,60 грн. Так, як убачається із долученого до подання розрахунку за 02.06.2014 року, ОСОБА_3, сплачувались аліменти з 27.12.2013 року по 31.12.2013 року - 80,65 грн; в січні, лютому, березні, квітні та травні 2014 року по 500 грн. кожного місяця. Відтак, наведене спростовує те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання рішення суду. Натомість державний виконавець покликається виключно на наявність у боржника заборгованості по сплаті аліментів.
Однак, в силу п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року - питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає, що заявлене подання є безпідставне, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, оскільки факт ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов'язання не є доведеним, а тому у задоволенні подання слід відмовити.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 217, 377-1 ЦПК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України», суд, -
у задоволенні подання головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Баірової Н.М про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань по виконавчому листу № 2/466/4456/13 від 03.04.2013 року, виданого Шевченківським районним судом м.Львова про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі 500,00 грн., щомісячно, починаючи з 18.02.2013 року до досягнення дитиною повноліття, - відмовити.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана протягом п"яти днів з дня отримання її копії до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова.
Суддя І.Р.Волоско.