Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№22-ц/778/3516/14 Головуючий у 1 інстанції Лисенко Л.І.
Суддя-доповідач Сапун О.А.
13 серпня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.,
Суддів: Краснокутської О.М.,
Сапун О.А.,
При секретарі Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
24 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначала, що з 28 вересня 1996 року перебуває у шлюбі з відповідачем.
Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею і знаходиться на її утриманні.
В даний час відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дочки у достатньому обсязі, тому просила стягнутиз ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі по 15 000 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення донькою повноліття. Вважає, що за майновим станом відповідач може сплачувати аліменти у вказаному розмірі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менш 30 % відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 жовтня 2013 року до досягнення донькою повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 243,60 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю і стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у сумі 15 000 грн. щомісяця.
У судове засідання апеляційного суду запорізької області учасники процесу не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомленої належним чином.
Незважаючи на наявність заяви ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи по причині зайнятості її адвоката у іншому суді, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу, оскільки за замістом частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
При цьому колегія суддів враховує положення частини 1 статті 157, статі 301-1 ЦПК України, відповідно до яких з справи про стягнення аліментів повинні розглядатися судами у найкоротші строки.
До того ж у доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі документам, тому ухвалив неправильне рішення про часткове задоволення її вимог. При цьому до апеляційної скарги не долучалися нові документи, які б згідно положень пункту 6 частини 2 статті 295 ЦПК України підлягали дослідженню чи оцінці.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за його майновим станом спроможній щомісяця сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 3 000 грн. При цьому навів в рішенні відповідні доводи з посиланням на надані документи та на норми матеріального права.
Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи.
У відповідності до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Ураховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
За змістом статті 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Згідно статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і ( або ) у твердій грошовій сумі.
Судом з'ясовано, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 вересня 1996 року, мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні ( а. с. 4,5 ).
ОСОБА_2 у позові посилалась на те, що з березня 2013 року відповідач, який є громадянином Росії, проживає і працює у м. Мурманськ, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, хоча спроможній сплачувати щомісяця по 15 000 грн. ( еквівалент 60 70,50 російських рублів ).
Із довідки № 182 від 04 жовтня 2013 року, яка міститься на аркуші справи 7, вбачається, що ОСОБА_2 працює в КЗ «Запорізька центральна районна лікарня», у період з квітня 2013 року по вересень 2013 року її загальний дохід дорівнював 13 816 грн. 29 коп. ( тобто її середня заробітна плата на місяць становила 2 269 грн. 72 коп. ).
Допитаний за місцем проживання ОСОБА_3 пояснив, що у 2013 році надавав матеріальну допомогу на утримання доньки, перераховував кошти на ім'я позивачки. Аліменти платити згоден, але, з урахуванням його майнового стану, у меншому розмірі, ніж просить ОСОБА_2 ( а. с. 19-24,31-38,50-52 ).
При цьому у підтвердження доводів надав документи про грошові перекази ( а. с. 45-48,57-60).
Згідно довідки № 24 від 14 лютого 2014 року ОСОБА_3 працює в ЗАТ «РИБПРОМІНВЕСТ» м. Мурманськ по строковому трудовому договору на період рейсового завдання. З 17 грудня 2012 року був прийнятий на М-0410 «Капітан Громцев» другим помічником капітана, звільнений 10 березня 2012 року у зв'язку із спливом строку трудового договору; з 31 жовтня 2013 року був прийнятий на М-04210 «Капітан Громцев» старшим помічником капітана, звільнений 13 лютого 2014 року у зв'язку із спливом строку договору ( а. с. 49 ).
За правилами ст. 182,184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. У разі якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
З урахуванням встановлених обставин та вимог статті 184 Сімейного Кодексу України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що з відповідача аліменти на утримання доньки слід стягнути у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України, роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.
У довідці про доходи фізичної особи - ОСОБА_3 зазначено, що його дохід за 2013 рік дорівнював 559 653,97 руб., тобто в середньому по 46 637,83 руб. на місяць ( а. с. 43 ).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги конкретні обставини справи, майновий стан сторін, надані докази, у тому числі курс російського рубля по даним Національного банку України, Ленінський районний суд м. Запоріжжя дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 спроможній щомісяця сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 3 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом при вирішенні спору не надана належна правова оцінка зібраним по справі доказам, не знайшли підтвердження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про стягнення аліментів, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: