11-кп/775/308/2014(м)
221/2030/13-к
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Донецької області у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні 15 серпня 2014 року в місті Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_8 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 18 червня 2014 року
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 18 червня 2014 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Даларік Баграмянського району Республіки Вірменія, вірмен, громадянин України, не працюючий, не судимий, проживаючий в будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований в будинку АДРЕСА_2
засуджений за частиною 2 статті 125 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди залишений без розгляду.
Вказаним вироком суду обвинувачений ОСОБА_7 , визнаний винним у тому, що він 17 лютого 2013 року приблизно о 2 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні кав'ярні «Кара Бала», розташованої на 54 кілометрі автошляху «Слав'янськ - Донецьк - Маріуполь», з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілій ОСОБА_8 один удар кулаком правої руки в область обличчя, заподіявши останній легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я.
Єдиний унікальний № 221/2030/13-к Головуючий у суді 1 інстанції ОСОБА_10 . Провадження № 11кп/775/308/14 Доповідач ОСОБА_1 Категорія ст.125 ч.2 КК України
Не погоджуючись з судовим рішенням, потерпіла ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, потерпіла ОСОБА_8 посилається на невідповідність призначеного покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
При цьому, посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_7 навіть не намагався перед нею вибачитись за вчинене, цивільний позов визнав лише у розмірі 132 гривні, а це свідчить про його не бажання відшкодовувати завдану шкоду.
Обвинуваченим ОСОБА_7 їй була завдана матеріальна шкода у розмірі 10593 гривні 65 копійок, яка складається з витрат на лікування, що підтверджується епікризом № 1384/143 та квитанціями на придбання ліків.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 також зірвав з неї її золотий ланцюжок з кулоном.
Потерпіла також зазначає, що вирок суду є незаконним в частині залишення її позовних вимог без розгляду, оскільки судом неправомірно застосовані положення статті 326 КПК України.
Вказує, що у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції, її представник адвокат ОСОБА_11 18 червня 2014 року не зміг виїхати з міста Донецька до міста Волноваха для участі у судовому засіданні, про що надіслав електронною поштою на адресу суду заяву з проханням відкласти розгляд справи, але суд першої інстанції не прийняв вказану заяву до уваги.
Потерпіла ОСОБА_8 просить вирок суду змінити, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді 2 років обмеження волі, стягнути на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у загальній сумі 10593 гривні 65 копійок, з яких у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5000 гривень та 3000 гривень оплати за надання правової допомоги.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, пояснення і останнє слово обвинуваченого ОСОБА_7 , думку захисника ОСОБА_6 , які просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційної скарги в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції, призначаючи йому міру кримінального покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, суд першої інстанції врахував відсутність в обвинуваченого судимостей, позитивну характеристику, повне визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, щире каяття.
При цьому, вказуючи у вироку на врахування обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції в ньому жодної такої обставини не зазначив.
Відсутність в обвинуваченого судимостей та позитивна характеристика дають достатні
та обґрунтовані підстави вважати його такою особою, яка не надає підвищену суспільну безпеку для оточуючих.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому кримінального покарання, як з таким, що відповідає
положенням статті 65 КК України. Призначене кримінальне покарання, на думку колегії суддів є достатнім і справедливим.
Погоджується суд апеляційної інстанції з рішенням суду першої інстанції і в частині вирішення ним цивільного позову потерпілої.
Так, з журналу судового засідання від 13 червня 2014 року вбачається, що, як потерпіла ОСОБА_8 , так і її представник адвокат ОСОБА_11 приймали участь у судовому розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , а о 14 годині 26 хвилин суд в їх присутності оголосив перерву до 18 червня 2014 року 9 години.
Крім того, потерпілій ОСОБА_8 була вручена повістка для явки 18 червня 2014 року, про що свідчить розписка, яка мається в матеріалах кримінального провадження.
Зазначене свідчить, що потерпіла та її представник про судовий розгляд і судове засідання 18 червня 2014 року була повідомлена належним чином.
За таких обставин, твердження потерпілої ОСОБА_8 про допущення судом першої інстанції кримінального процесуального закону, зокрема положень статті 326 КПК України, є безпідставними.
Більш того, суд першої інстанції, постановляючи вирок і,залишаючи цивільний позов потерпілої без розгляду не позбавив її права захисту своїх інтересів у порядку цивільного судочинства.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав як для задоволення апеляційних вимог потерпілої, так і для скасування вироку суду першої інстанції.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Волноваського районного суду Донецької області від 18 червня 2014 року щодо ОСОБА_7 без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3