ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
11 серпня 2014 року № 813/2126/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,
судді Хоми О.П.,
судді Кухар Н.А.,
секретар судового засідання Гойна Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни, Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
Відкрите акціонерне товариство «Червоноградська автобаза» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни, Державної реєстраційної служби України реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції, у якому згідно з поданими уточненнями від 06.05.2014 року вх. № 15881 просить визнати незаконним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08 січня 2014 року № 9748825, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяною Василівною, зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву Відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза», прийняту 06.12.2013 року за реєстраційним номером 4377053 про державну реєстрацію права власності на комплекс нерухомого майна по вул. Б.Хмельницького, 74 у м. Сокаль Львівської області. У найменуванні відповідача позивач просив виключити словосполучення «реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Господарського суду Львівської області витребувано у ДПзІІ «Техінвест» комплекс нерухомого майна та передано його у власність позивача. ВАТ «Червоноградська автобаза» звернулось до реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції з заявою про державну реєстрацію права власності на вказаний комплекс. Однак державний реєстратор Корюк Т.В. відмовила у реєстрації, оскільки таку заяву подано після державної реєстрації обтяжень майна. Позивач вважає рішення про відмову протиправним, оскільки відмова у реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» заборонена. Вказує, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інші речові права на нерухоме майно, а подана заява про державну реєстрацію прав не пов'язана із відчуженням нерухомого майна.
На адресу суду від позивача надійшла заява, у якій просить суд розглянути справу за відсутності представника та повідомляє, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Корюк Тетяна Василівна позов заперечила з підстав наведених у запереченнях. У запереченнях вказано, що нею не виносились протиправні рішення. У ході розгляду заяви про державну реєстрацію права власності та доданих до неї матеріалів, встановлено, що на вказане майно на попереднього власника накладено арешт відповідно до постанови державного виконавця. Оскільки, позивачем подано заяву після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, рішення про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень від 08.01.2014 року прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. Просила у задоволенні позову відмовити та справу розглядати без її участі.
Від реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції 11.04.2014 року надійшло заперечення, у якому зазначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Реєстраційна служба не вчиняла жодних дій, які б суперечили чинному законодавству, а працівник реєстраційної служби лише видав рішення, прийняте реєстратором Державної реєстраційної служби України представникам ВАТ «Червоноградська автобаза».
На адресу суду від Державної реєстраційної служби України 16.04.2014 року надійшло заперечення, у якому зазначено, що при розгляді заяви позивача встановлено, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Вказано, що Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не може впливати на прийняття рішень державним реєстратором щодо реєстрації прав або відмови у ній, а отже є неналежним відповідачем по спірних правовідносинах.
Представник Державної реєстраційної служби України в попередньому судовому засіданні заперечення підтримав. В судове засідання 11.08.2014 року Державна реєстраційна служба України явку уповноваженого представника не забезпечила, повідомлена про дату час та місце розгляду справи.
Відповідно до статей 71 та 128 КАС України розгляд справи завершувався без участі представників сторін за наявними у справі доказами.
Згідно з частиною 1 статті 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи судом встановлено, що 04 квітня 2013 року рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/401/13-а, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2013 року, витребувано у ДПзІІ «Техінвест» та передано ВАТ «Червоноградська автобаза» комплекс нерухомого майна по вул. Б.Хмельницького, 74 у м. Сокаль Львівської області та визнано за позивачем право власності на вказаний комплекс нерухомого майна.
06 грудня 2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яка зареєстрована за реєстраційним номером 4377053. До заяви долучено рішення Господарського суду Львівської області від 04 квітня 2013 року у справі №914/401/13-а та державний акт на право власності на земельну ділянку Серії І-ЛВ № 003420-163 від 30.06.1999 року, виданий Сокальською міською радою.
08 січня 2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Корюк Тетяною Василівною прийнято рішення №9748825 про відмову ВАТ «Червоноградська автобаза» у державній реєстрацій права власності на комплекс, який розташований по вул. Б.Хмельницького, 74 у м. Сокаль Львівської області з тих підстав, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме на нерухоме майно ДП «Техінвест», яке є попереднім власником майна, що відчужується, накладено арешт.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав, нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Частиною 1 статті 24 цього Закону передбачено, що державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Вказаний перелік є вичерпним, відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Так, пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за наявності заборон в реєстрі, реєстратор не наділений повноваженнями здійснювати реєстрацію права або його припинення.
З матеріалів справи судом встановлено, та не заперечувалося сторонами, що на момент звернення позивача із заявою щодо реєстрації прав на нерухоме майно ДП «Техінвест», яке є попереднім власником майна, що відчужується, накладено арешт. Так, як зазначив у запереченнях державний реєстратор арешт накладено згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпровського МУЮ Єгоровим О.А. 13.11.2013 року.
Отже, щодо майна, на яке 06.12.2013 року позивачем подано заяву про реєстрацію права власності, було зареєстроване обтяження. Вказане забороняло реєстратору здійснювати реєстрацію права власності на майно відповідно до положень статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з частиною 3 статті 2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані, тому рішення про відмову у реєстрації прав та їх обтяжень від 08.01.2014 року прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підстав для його скасування у суду не має.
Вирішуючи спір, щодо зобов'язання Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву Відкритого акціонерного товариства «Червоноградська автобаза», прийняту 06.12.2013 року за реєстраційним номером 4377053 про державну реєстрацію права власності на комплекс нерухомого майна по вул. Б.Хмельницького, 74 у м. Сокаль Львівської області, суд зазначає, що така вимога позивача є похідною від первинної позовної вимоги позивача про визнання незаконним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Оскільки судом встановлена правомірність такого рішення, то підстав для задоволення похідної позовної вимоги немає.
Також суд зазначає, що на запит суду щодо актуальної інформації в Державному реєстрі речових прав на комплекс нерухомого майна по вул. Б.Хмельницького, 74 у м. Сокаль Львівської області, Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції надано довідку. З довідки вбачається, що державним реєстратором Ковалів К.В. прийнято рішення від 30.04.2014 року № 12791849 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ВАТ «Червоноградська автобаза» зареєстровано право власності на вказаний вище комплекс нерухомого майна по вул. Б.Хмельницького, 74 у м. Сокаль Львівської області.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, непідтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2014 року.
Головуючий суддя М.В. Лейко-Журомська
Суддя О.П. Хома
Суддя Н.А. Кухар