13.08.2014 року Справа № 904/3325/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача
суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.
При секретарі судового засідання Ситниковій М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 21.05.14, представник;
представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Металургійний завод „Дніпросталь", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2014 р. у справі №904/3325/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім
„Енергостройінвест", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Металургійний завод
„Дніпросталь", м. Дніпропетровськ
про стягнення 554 279 грн 30 коп
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2014р. (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Металургійний завод „Дніпросталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Енергостройінвест» 531 114,00 грн заборгованості, 19 280,17 грн - пені, 3 885,14 грн річних та 11 085,59 грн витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Металургійний завод „Дніпросталь" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду та розстрочити його виконання терміном на 12 місяців шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частинами до 30 числа кожного місяця. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, оскільки більшість контрагентів вчасно не розраховуються за товар, а задоволення позовних вимог без застосування розстрочки призведе до невиплати заробітної плати та несплати податків. Вважає, що суд не дослідив та не з'ясував належним чином факт наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, необхідні докази у сторін не витребував, внаслідок чого неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення.
Позивач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Зазначив, що розгляд клопотання про розстрочення виконання рішення можливий лише після набрання рішенням законної сили. Вважає, що до матеріалів справи ним додані всі необхідні докази, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог, тоді як Відповідачем документально не підтверджено наявності ускладнень для виконання рішення. Позивачем також надана заява про відшкодування витрат на послуги адвоката при розгляді справи в апеляційній інстанції в сумі 2000,00 грн.
13.08.2014р. від Відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника. Проте, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки останнє представником не підписано, докази неможливості забезпечення явки іншого представника суду не надані. Крім того, Відповідачем не виконані вимоги ухвали суду від 25.07.2014р. про надання доказів на підтвердження клопотання про розстрочку виконання рішення, такі докази не були надані Відповідачем ані в суд першої інстанції, ані до апеляційної скарги, не зважаючи на те, що рішення суду оскаржується ним саме в частині ненадання розстрочки виконання рішення суду. З огляду на викладене, апеляційний суд вбачає зловживання скаржником своїми процесуальними правами. Справа підлягає розгляду за наявними доказами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом при розгляді справи встановлено, що 08.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Енергостройінвест" як постачальником (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Металургійний завод „Дніпросталь" як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений Договір поставки №767 (надалі - Договір) строком дії до 31.03.2014р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами. Доказів розірвання Договору в спірний період суду не надано.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (товар), найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна, умови і строки поставки якої вказані у специфікаціях, що оформлені у вигляді додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною. Сторонами до Договору були підписані специфікації №1 щодо поставки товару (никель Н1-У катодний) на суму 899 280,00 грн з ПДВ та №2 на суму 609 600,00 грн з ПДВ.
На виконання умов Договору Позивач 13.01.2014р. поставив Відповідачу товар на суму 531 114,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №13 від 13.01.2014р. Відповідачем товар був отриманий, про що свідчить наявний підпис представника та відтиск печатки підприємства в графі «отримав» зазначеної накладної. Заперечень щодо отримання товару Відповідачем надано не було.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки здійснюються Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок Позивача у повному обсязі; умови оплати партії товару зазначені у специфікаціях до цього Договору. У пункті 4 Специфікації №2 передбачено, що оплата має бути проведена протягом 30-ти календарних днів після поставки товару, тобто за спірною накладною до 12.02.2014р.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).
З урахуванням того, що строк оплати настав, а Відповідач так і не оплатив отриманий за вказаною накладною товар, суд першої інстанції правомірно дійшов висновків про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 531 114,00 грн. Відповідач також не заперечує наявності спірного боргу.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
У пункті 7.5 Договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за даним договором Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
Таким чином, судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення пені за період з 13.02.2014р. по 13.05.2014р. у сумі 19 280 грн.17 коп. Суд визнав обґрунтованим та вірним розрахунок, наданий Позивачем разом із заявою про зменшення позовних вимог від 10.07.14р., з чим погоджується колегія суддів.
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
3% річних за період прострочення з 13.02.2014р. по 13.05.2014р. становлять 3 885,14 грн, заявлені Позивачем та стягнуті судом правомірно.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно стягнув з Відповідача борг за поставлений та неоплачений товар - 531 114,00 грн, пеню - 19 280,17 грн та 3% річних - 3 885,14 грн. Будь-яких порушень норм матеріального права апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Як зазначено у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, розстрочка виконання рішення суду можлива у виняткових випадках у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2014р. Відповідачем було надано клопотання про розстрочення сплати боргу - 554 512,12 грн на дванадцять місяців з оплатою рівними частинами по 46 209,34 грн до 30 числа кожного місяця. Проте, жодних доказів в обґрунтування фінансового стану підприємства або обставин, які можуть ускладнити виконання рішення, ним надано не було ані в суді першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення суду.
Згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно із ст. 48 цього Кодексу вони визначаються в порядку, передбаченому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 12 цього Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
З урахуванням наведеного, а також за наявності документального підтвердження витрат на послуги адвоката (договір про надання правової допомоги від 21.02.2014р. №44/1, платіжне доручення №290 від 12.08.2014р. про сплату суми 2000,00 грн. за надання правової допомоги, акт здачі - прийняття робіт на цю суму від 13.08.2014р., свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 14.09.2000р.), враховуючи обставин конкретної справи, зокрема, ціну позову, а також те, що адвокат ОСОБА_1 особисто здійснював судовий захист інтересів Позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції (протокол судового засідання від 13.08.2014р.), колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання про відшкодування судових витрат на послуги адвоката від 13.08.2014р. у сумі 2 000,00 грн, поклавши ці витрати на Відповідача.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення коштів у сумі 3000,00 грн на послуги адвоката ОСОБА_1, що були сплачені згідно платіжного доручення від 08.05.2014р. №71, оскільки матеріали справи не містять доказів надання правової допомоги саме адвокатом ОСОБА_1 при розгляді справи у суді першої інстанції. Відповідно до довіреності від 01.05.2014р. право представляти інтереси позивача було надано адвокату ОСОБА_1 та юрисконсульту адвокатського бюро „ОСОБА_1" - ОСОБА_2, який і представляв інтереси Позивача в судових засіданнях (протоколи судових засідань від 10.06.2014р., від 26.06.2014р. та від 10.07.2014р.).
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Судові витрати по апеляційній скарзі, сплачені в тому числі за надання правової допомоги адвокатом під час апеляційного провадження, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Металургійний завод „Дніпросталь", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2014р. у справі №904/3325/14 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Металургійний завод „Дніпросталь" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 4; ідентифікаційний код 33718431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Енергостройінвест" (04073, м. Київ, пр. Московський, 16, оф. 12; ідентифікаційний код 38799405) витрати на послуги адвоката під час апеляційного провадження - 2000,00 грн (дві тисячі грн 00 коп).
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.
Повний текст постанови складений 15.08.2014р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя В.В. Прудніков