Апеляційний суд Житомирської області
Справа №2-661/12 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Дмитро Миколайович
Категорія 45 Доповідач Трояновська Г. С.
13 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Миніч Т.І., Матюшенка І.В.
при секретарі Трохимчук Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Житомирської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 травня 2014 року,-
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом. В обгрунтування вимог зазначала, що під час перебування в шлюбі з відповідачем, йому було виділено земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, на якій вони збудували будинок. Посилаючись на вказані обставини просила визнати зазначений будинок спільною сумісною власністю подружжя, розділити спільну сумісну власність шляхом визнання за нею права забудовника на ? частину житлового будинку загальною площею 315,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право забудовника на ? частину цього житлового будинку. В ході розгляду справи позивачка, уточнивши вимоги, просила визнати будинок загальною площею 315,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право введення в експлуатацію та подальшої реєстрації, як забудовника, виділену їй в натурі 1/2 частину спірного будинку. У позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог позивачка просила провести судову будівельно-технічну експертизу з метою визначення можливих варіантів розподілу спірного житлового будинку та судову земельно-технічну експертизу.
У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою та просив з у рахуванням того, що будівництво будинку здійснювалось за його особисті кошти, які він отримав в дарунок від свого батька, визнати за ним право особистої приватної власності на весь житловий будинок АДРЕСА_1
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 травня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна задоволено частково.
Визнано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя.
Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_2 за кожним право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Поділено в натурі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 згідно 4-го варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27.02.2012 року та виділено наступні приміщення:
ОСОБА_3: прихожу 1-11 площею 19.1 кв.м. вартістю 80997 грн.; кімнату 1-12 площею 14.7 кв.м. вартістю 136648 грн.; санвузол 1-15 площею 2.1 кв.м. вартістю 58957 грн.; сход. клітину 1-22 площею 2.4 кв.м. вартістю 105241 грн.; кімнату 1-14 площею 30.7 кв.м. вартістю 11571 грн.; ванну 1-16 площею 10.7 кв.м. вартістю 20938 грн.; коридор 1-17 площею 3.8 кв.м. вартістю 18734 грн., шкаф 1-18 площею 3.4 кк.м. вартістю 93670 грн.; зимовий сад 1-19 площею 17.0 кв.м. вартістю 51243 грн.; бібліотеку 1-20 площею 9.3 кв.м. вартістю 77691 грн.; підсобне 1-21 площею 14.1. кв.м. вартістю 13224 грн. що становить 49/100 ідеальної частки, вартість відокремленої частини складає 838071 грн.
ОСОБА_2: прихожу 1-1 площею 22.2 кв.м. вартістю 122322 грн.; кабінет 1-2 площею 14.0 кв.м. вартістю 77140 грн.; гостину 1-3 площею 55.0 кв.м. вартістю 303050 грн.; кухню 1-4 площею 10.7 кв.м. вартістю 58957 грн.; уборну 1-5 площею 2.4 кв.м. вартістю 13224 грн.; коридор 1-6 площею 5.5 кв.м. вартістю 30305 грн.; підсобне - 1-7 площею 13.7 кв.м. вартістю 75487 грн.; підсобне 1-8 площею 6.0 кв.м. вартістю 33060 грн.; постірочну 1-9 площею 10.4 кв.м. вартістю 57304 грн. гараж 1-10 площею 23.2 кв.м. вартістю 102270 грн., що становить 51/100 ідеальної частки, вартість відокремленої частини складає 873119,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 17 524,00 грн. як грошову компенсації внаслідок зміни належних співвласникам часток.
Для ізоляції окремих виділених частин спірного домоволодіння сторонам необхідно виконати наступні переобладнання: закрити прохід (сходи) в прихожій поз. 1 -1, що ведуть на другий поверх; облаштувати з кімнати поз. 1-13 балкон окремий вхід з вулиці.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою відповідно до 4-го варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17.01.2014 року № 223/13 (додаток № 5) та виділено у користування
ОСОБА_3: Площу земельної ділянки 0,0341 га (помаранчевий колір) Діл № 1 + № 3 (частина спільного користування на двох співвласників - жовтий колір) тобто: 0,0149 га + 0,0192 га = 0,0341 га за урахуванням площі під будівлями. Ділянка № 1 -0,0149га
Лінія розподілу ділянки проходить по точках: 1-2-21-20-19-18-17-16-7-8-9-1 = 0,0149 га і на плані ділянку позначено помаранчевим кольором зі сторонами: 9.05 м - 5.83 м - 6.76 м - 4.60 м - 1.50 м - 9.30 м - 8.18 м - 1.41 м - 7.75 м - 15.00 м - 13.00 м.
ОСОБА_2: Площу земельної ділянки 0,0340 га (синій колір)
(діл № 2 + діл № 3 (частина спільного користування на двох співвласників - жовтий колір) тобто 0.0148 га + 0.0192 га = 0.0340 га з урахуванням площі під будівлями.
Ділянка № 2 -0.0148 га.
Лінія розподілу ділянки проходить по точках: 3-4-5-6-15-14-13-12-11-10-3 = 0.0148 га і на плані позначено синім кольором зі сторонами: 7.60 м - 19.33 м - 16.62 м - 1.20 м - 3.69 м - 1.20 м - 5.55 м - 14.15 м - 1.01 м - 4.02 м
Спільне користування для двох співвласників - площа земельної ділянки складає 0.0384 га (діл. № 3 - жовтий колір).
Ділянка № 3 - 0.0384 га (спільне користування) Лінія розподілу ділянки проходить по точках:
2-3-10-11-12-13-14-15-6-7-16-17-18-19-20-21-2 = 0.0384 га і на плані ділянку позначено жовтим кольором зі сторонами:
13.35 м-4.02 м- 1.01 м- 14.15 м-5.55 м- 1.20 м-3.69 м- 1.20 м - 3.88 м - 1.41 м-8.18 м-9.30 м- 1.50 м-4.60 м-6.76 м-5.83 м.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність, необгрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що суд дійшов неправильного висновку про те, що спірний будинок побудовано за спільні кошти подружжя, оскільки матеріали справи містять підтвердження того, що будинок побудовано за його особисті кошти, а тому суд безпідставно відмовив у задоволенні його зустрічного позову про визнання права власності на майно.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка після розірвання шлюбу змінила прізвище на «Лященко», про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу від 8 травня 2009 року та паспорт від 12.12.2009року, перебували в зареєстрованому шлюбі з 6 лютого 1998 року по 26 лютого 2008 року /а.с.7, 7 зворот/.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №690 від 09.12.1999 року ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 681 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку із землекористування Житомирського обласного фонду соціального захисту інвалідів /а.с.8/.
Цим рішенням ОСОБА_2 зобов»язано в місячний термін звернутися в управління містобудування та архітектури міськвиконкому для оформлення необхідної технічної документації; розробити проектну документацію у фізичних та юридичних осіб, які мають на те державну ліцензію і погодити цю документацію в управлінні містобудування та архітектури; після розробки проектної документації оформити в міському відділі земельних ресурсів державний акт на право власності або постійного користування земельною ділянкою; укласти в управлінні житлово-комунального господарства міськвиконкому договір про будівництво житлового будинку; до початку будівельних робіт зареєструвати в міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю об»єкт будівництва та отримати дозвіл на їх проведення.
Із пояснень сторін, матеріалів справи вбачається, що на відведеній ОСОБА_2 земельній ділянці побудовано двоповерховий будинок загальною корисною площею 315,2 кв.м., будівництво розпочато у 2000році / т.1 а.с. 263/.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області листом №6-17/453/13 від 07.02.2013 року повідомила, що ОСОБА_2 з 2008 року по теперішній час жодних документів дозвільного характеру, повідомлення, декларацію на виконання будівельних робіт об»єкта незавершеного будівництва площею 315,2 кв.м. по АДРЕСА_1 в інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області не подавав. Будь-яка інформація по даному об»єкту відсутня /т.1 а.с. 245/.
Відтак, будь-які дозвільні документи та належно затверджена проектна документація, дозвіл на виконання будівельних робіт, наданий органами архітектурно-будівельного контролю на будівництво спірного житлового будинку у ОСОБА_2 відсутні.
Відповідно до висновку судової будівельно технічної експертизи № 455/05.13 від 30.04.2013 року спірний житловий будинок відноситься до забудови 2000-х років, будівельна готовність - 100% /т.1 а.с.278/.
Відповідно до ст. 105 ЦК УРСР громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним відхиленням від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
Аналогічні положення містяться у ст. 376 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За положеннями ст. 376 ЦК України нерухоме майно не може бути предметом поділу у разі його самочинного будівництва, оскільки не є об'єктом права власності поки це будівництво не буде легалізовано.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього /ч.2 ст.376 ЦК України/.
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" судам роз'яснено, що право власності на жилий будинок виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, ураховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, та технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. В іншому випадку за цими особами може бути визнано право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин справи залишити його одній з сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Встановивши, що спірний житловий будинок відноситься до самочинного будівництва, суд першої інстанції наведених вимог закону не врахував й безпідставно визнав право власності на спірний будинок в ? частині за кожним з подружжя та поділив його, оскільки відповідно до положень ст. 376 ЦК України він є самочинним будівництвом, право власності на нього не оформлено належним чином, тому він не підлягає поділу й визнанню права власності на частку.
Така ж правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 року у справі №6-130цс13, яка є обов"язковою для судів, в якій зазначено, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об"єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу.
Також є безпідставним висновок суду про можливість виділення ОСОБА_1 самочинно збудованого та не введеного належним чином в експлуатацію житлового будинку в порядку поділу спільного майна подружжя, ще й тому, що у відповідності до вимог ст. 331 ЦК України до завершення будівництва особа вважається власником будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва.
Окрім того, ухвалюючи рішення про визнання права власності на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 за кожним з подружжя, суд першої інстанції, в порушення положень ч.1 ст.11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 таких вимог не заявляла.
Вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права забудовника та права введення об"єкта в експлуатацію є безпідставними, оскільки будинок є самочинним, а тому захист порушених, на її думку, прав повинен пов"язуватись саме з цієї обставиною. Однак, свої вимоги позивачка вказаними нормами закону не обґрунтовувала, а виходила із засад сімейного законодавства про спільну сумісну власність подружжя.
З огляду на наведене рішення суду першої інстанції за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Житомирської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Підлягає також скасуванню рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно з ухваленням рішення про відмову в позові з інших підстав.
Так, ОСОБА_2 просив визнати за ним право особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1, посилаючись на те, що хоча будинок було побудовано ним у шлюбі з ОСОБА_1, однак за його особисті кошти. Вважаючи недоведеними обставини побудови будинку за особисті кошти позивача за зустрічним позовом, суд відмовив йому у задоволенні позову.
Проте, як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія апеляційного суду, та про що зазначено вище, спірний будинок є самочинним будівництвом, правовстановлюючий документ на нього, як на об"єкт нерухомого майна відсутній.
Виходячи зі змісту частин першої і другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, прав власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об?єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає, а відтак виключаються підстави для задоволення вимог про особисту приватну власність на будинок з наведених позивачем підстав.
Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК).
Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст. 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 ЦК).
Проте таких вимог позивач не заявляв.
З огляду на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Житомирської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про визнання права власності на майно.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309 ,313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 травня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Житомирської міської ради про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді