Провадження №11-КП/791/587/14 Головуючий в І інстанції ОСОБА_1 Категорія ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
2014 року серпня місяця « 12» дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:ОСОБА_2
Суддів:ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 .
З участю прокурора:ОСОБА_5
при секретарі: потерпілого: обвинуваченого: захисника:ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні кримінальне провадження №12013230000000106 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Комсомольського районного суду м.Херсона від 18 листопада 2013 року щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсона, раніше не судимого, засудженого за ст.286 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років, в кримінально-виконавчій установі закритого типу, з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.
Запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Судом вирішено питання судових витрат та речових доказів.
ОСОБА_8 визнаний винним і засуджений за те, що близько 6 години 40 хвилин 09.02.2013року керуючи автомобілем «AUDI - 100» НОМЕР_1 і рухаючись по вул.Полтавській з боку вул.Адмірала Макарова в напрямку вул.Р.Люксембург в м.Херсоні, в районі перехрестя вулиць Полтавської та Цюрупинської допустив порушення вимог п.п.2.3 б; 12.2; 12.4 та 18.1 ПДР, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка в цей час переходила проїзну частину по вул.Полтавській по пішохідному переходу, в напрямку зліва на право відносно руху машини під керуванням засудженого. Внаслідок ДТП потерпілій спричинені тяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть останньої.
В апеляційної скарзі ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, або, якщо апеляційний суд не погодиться з його доводами, пом'якшити призначене йому покарання, застосувати ст.69 КК України і не позбавляти волі. На обґрунтування своїх доводів посилається на неповноту і однобічність судового слідства та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, оскільки на його думку наїзд стався за межами пішохідного переходу і з вини самої потерпілої яка переходила проїжджу частину дороги у невстановленому місці, а тому він не порушував вимоги п.п.2.3 б; 12.2 та 12.4 ПДР. Вказує і на те, що суд не в повній мірі врахував при призначенні покарання ряд обставин, що суттєво пом'якшують його вину.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого і захисника, які прохали задовільнити апеляційну скаргу; потерпілого, який апеляційну скаргу просив залишити без задоволення; думку прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_8 ; в судових дебатах ОСОБА_8 , захисник просили призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, потерпілого ОСОБА_11 , який просив вирок суду залишити без змін; прокурора, який залишився на своїй позиції; в останньому слові ОСОБА_8 просив не позбавляти волі; перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.
Судом вірно встановлені фактичні обставини вчиненого ОСОБА_8 і його висновки про винність останнього у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України об'єктивно підтверджується сукупністю перевірених судом доказів.
Вина ОСОБА_8 підтверджується свідченнями із яких вбачається, що близько 7 години 30 хвилин він був на місці пригоди. Обвинувачений пояснював, що був дощ і він не помітив жінку. При цьому не згадував, що його засліпило світло фар зустрічної машини. Фролов частково відшкодував моральну та матеріальну шкоду. За показами свідка ОСОБА_12 , він як слідчий, знаходився на місці пригоди. ОСОБА_8 пояснював, що здійснив наїзд на жінку за межами пішохідного переходу і побачив її раптово, оскільки була мряка.
Із свідчень свідка ОСОБА_12 вбачається, що під час огляду місця ДТП та машини встановлено, що місце наїзду на потерпілу знаходиться в зоні дії дорожнього знаку «Пішохідний перехід». Виявлені сліди гальмування автомобіля під керуванням ОСОБА_13 близько 17-19 метрів і починаються вони від перехрестя вулиць. На автомобілі пошкодження знаходиться з лівої частини. В зоні знаку «Пішохідний перехід» виявлені залишки скла фар, світловідбивача фари та осип ґрунту. Були складені відповідні документи, з якими ОСОБА_13 погодився і не мав зауважень.
Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_8 погодився з об'єктивністю його проведення і не мав зауважень.
Свідок ОСОБА_14 показала, що близько 7 години 09.02.13 року вона як водій тролейбусу №8 на перехресті вулиць Полтавської і Цюрупинської бачила на проїжджий частині в правій полосі руху автомобіль «AUDI » та людей.
На місце свідок бачила, що на пішохідному переході лежала жінка з лівого боку від машини «AUDI ». Водій цієї машини казав, що збив жінку тому, що не бачив її і пояснював, що ця жінка раптово вибігла на дорогу.
Свідок ОСОБА_15 повідомив, що близько 06.00 години 09.02.2013 року проїжджав по вулиці Полтавській у напрямку від вул.Р.Люксембург до вул.Макарова, було темно і волога погода, коли під'їжджав до перехрестя вулиць Полтавської і Цюрупинської не було машин, які б рухалися в зустрічному і у попутному напрямку. Свідок бачив у зустрічному напрямку і в районі пішохідного переходу лежала жінка, а поруч стояв автомобіль чорного кольору. Водій цієї машини пояснював, що збив жінку тому, що не побачив її.
Із свідчень свідка ОСОБА_16 вбачається, що 09.02.2013 року, як спеціаліст, приймав участь при огляді місця ДТП, в ході огляду були виявлені на дорозі сліди гальмування довжиною до 20метрів, які починалися ще до перехрестя, також були фрагменти фар, які знаходилися посередині другого пішохідного переходу, який знаходився на вул.Полтавській, автомобіль «AUDI» мав пошкодження лівої фари, лобового скла.
За даними протоколів огляду місця події, огляду автомобіля «AUDI» та схеми ДТП (а.с.10-13;14;20;22) місце пригоди знаходиться в зоні дії знаку «Пішохідний перехід». Автомобіль «AUDI » стоїть на правій смузі руху і маються 2 сліди гальмування 19,7м та 17,6м. Автомобіль має пошкодження з лівого боку, а уламки від нього на пішохідному переході. Ці обставини зафіксовані на схемі і фототаблиці. За висновками судово-медичної експертизи №184 від 28.02.2013р. потерпілій спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть останньої від контактування з автомобілем. З протоколу слідчого експерименту вбачається, що засуджений приймав участь у його проведенні і погодився з отриманими результатами. За висновком експерта довжина сліду гальмування на місце ДТП автомобіля «AUDI » відповідає швидкості 62,5 - 65,3км/год., і в даній дорожній ситуації водій даної машини повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2; 12.4 та 18.1 ПДР і мав технічну можливість попередити наїзд, оскільки відстань помітності пішохода більша відстані технічно - необхідної зупинки автомобіля. (а.п.81-84)
З висновку експерта №400 від 19.02.2013 року вбачається, що безпосередньо перед ДТП робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «AUDI - 100», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилися в технічно-працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, що впливали б на їх вихідні параметри (а.п.55-60);
З протоколу слідчого експерименту з план-схемою від 13.03.2013 року (а.п.71-76), складеного за участю слідчого ОСОБА_12 , понятих
ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , статиста та ОСОБА_8 вбачається, що на час проведення слідчого експерименту ОСОБА_8 в присутності понятих засвідчив, що погодні умови, дорожня обстановка та світлофор експериментальних автомобілів відповідають тим, які мали місце безпосередньо перед ДТП 09.02.2013 року. В ході проведення слідчого експерименту встановлена загальна видимість проїзної частини та встановлена видимість конкретної перешкоди, З зазначеним протоколом та схемою до нього учасники були ознайомлені, зауважень та заяв не мали.
Наведені докази спростовують твердження ОСОБА_8 про те, що він не порушував вимоги ПДР, та про те, що наїзд на потерпілу стався за межами пішохідного переходу за тих підстав, що вона раптово вибігла на проїжджу частину дороги. Не підтвердилися і його доводи про засліплення світлом зустрічної машини і він не побачив потерпілу, також спростовуються зібраними доказами, у тому числі показами свідків.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_19 підтвердив висновки проведеної експертизи №710 від 24.03.2013 року.
З протоколу огляду речей потерпілої 05.03.2013 року (а.п.85) вбачається, що в ході огляду ОСОБА_10 виявлено, що чоботи мають пошкодження, а куртка сірого кольору - має насичені сліди темно бурого кольору на комірці, внутрішній частині правого рукава, правій нижній частині, також на ній виявлені розриви та відокремлення окремих часток.
Судом першої інстанції належним чином перевірені ці його доводи і обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються перевіреними доказами по провадженню.
Що ж стосується призначеного ОСОБА_8 покарання, на думку колегії, суд першої інстанції в повній мірі врахував характер та ступень суспільної небезпеки вчиненого злочину, раніше не судимий, наявність у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей, його відношення до скоєного та до наслідків скоєному ним злочину. Також суд враховує думку потерпілого щодо призначення покарання, та не в повній мірі відшкодовану шкоду.
Та враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд призначив покарання з дотриманням загальних засад щодо його справедливості, необхідності і достатності, призначив ОСОБА_20 покарання, достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у вигляді позбавлення волі та позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.
Відповідно до ст. 537 КПК України суду першої інстанції необхідно вирішити питання про застосування покарання ОСОБА_8 за наявності кількох вироків, оскільки учасниками судового засідання не ставилося питання в апеляційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме про призначення покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України, а тому апеляційний суд за власної ініціативою позбавлений можливості призначити покарання за положеннями ч.4 ст.70 КК України, оскільки погіршується становище ОСОБА_8 .
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, вирок Комсомольського районного суду м.Херсона від 18 листопада 2013 року відносно ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Відповідно до ст. 537 КПК України суду першої інстанції необхідно вирішити питання про застосування покарання ОСОБА_8 за наявності кількох вироків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особі, що знаходиться під вартою в той же строк, з дня отримання копії ухвали.
Судді: