Справа № 183/145/14-ц
№ 2/183/1695/14
іменем України
24.07.2014 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Березюк В.В.,
при секретарі Тен І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
третьої особи: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Новомосковський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, захист порушених прав шляхом знаття з реєстрації та зобов'язання зняти з реєстрації, -
ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Новомосковський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1, та зобов'язати третю особу зняти відповідача з реєстрації.
В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що 27.02.1965 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7. За час шлюбу вони з чоловіком збудували житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1. Даний будинок належав на праві власності її чоловіку ОСОБА_7
В 2006 року за проханням ОСОБА_3 позивач з чоловіком зареєстрували його в своєму будинку, але з моменту реєстрації і по цей час відповідач не проживав у даному будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_7 помер. На той час і до сьогодні в будинку, окрім неї мешкають син ОСОБА_2, невістка ОСОБА_9, онук ОСОБА_10, онучка ОСОБА_11.
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 виїхав до Азербайджану, а тому його реєстрація в спірному будинку порушує права позивача як власника житлового приміщення, у зв'язку з чим остання вимушена звернутися з даним позовом до суду для захисту своїх прав.
В судовому засідання позивач позов підтримала, просила його задовольнити, надавши пояснення з приводу обставин викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив, тому суд, з погодження позивача, відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, провів заочний розгляд справи.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 позов визнав, просив його задовольнити.
Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у свою відсутність, позов визнала.
Представник третьої особи - Новомосковського РВ ГУ ДМС в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, причини нявки суду не відомі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 11.11.1988 року, видане Новомосковською районною радою, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_7 (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_7 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.10), у зв'язку з чим припинилося його право власності на нерухомість.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщину.
На виконання вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України, із заявами до Новомосковської районної державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_2, що стверджується спадковою справою, заведеною після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року (а.с.28-32). Отже дані особи вважаються такими, що прийняли спадщину і є спадкоємцями ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року.
Згідно відомостям адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Дніпропетровській області від 20.02.2014 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).
Згідно акту обстеження від 08.04.2013 року встановлено, що ОСОБА_3 з 2006 року і по теперішній час не проживає АДРЕСА_1, але значиться зареєстрованим в ньому (а.с.12).
Згідно довідки № 221 від 08.04.2013 року, виданої виконавчим комітетом Мар'янівської сільської ради, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15.08.2006 року, але фактично за цією адресою не проживає (а.с.13).
Крім того, з довідки № 59 від 24.01.2013 року, виданої виконавчим комітетом Мар'янівської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована АДРЕСА_1, та має такий склад сім'ї: син - ОСОБА_2, невістка - ОСОБА_9, онук - ОСОБА_10, онучка - ОСОБА_11 (а.с.14).
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦПК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як встановлено судом, відповідач не проживає в спірному жилому приміщенні більше восьми років, підстав для продовження терміну зберігання за ним права користування спірним жилим приміщенням, передбачених ст.405 ЦК України немає, його особистих речей в спірному жилому приміщенні немає, участі в оплаті комунальних послуг, будинку відповідач не приймає, що свідчить про втрату ним інтересу до спірного жилого приміщення як до свого постійного місця проживання.
Крім того, реєстрація відповідача у будинку позивача є порушенням прав позивача як власника житлового приміщення на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, що є порушенням вимог ст.ст.319, 321, 383, 391 ЦК України, а тому відповідно до ст.391 ЦК України позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, адже відповідач не проживає у спірному будинку більше восьми років, тобто понад встановлені ст.405 ЦК України строки.
Що стосується позовних вимог позивача щодо зобов'язання Новомосковського РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у будинку АДРЕСА_1, то ці позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів того, що Службою порушено його право, а тому суд не вбачає порушень прав позивача з боку Служби.
Також, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача належить стягнути судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 243 грн. 40 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10-12, 27, 30, 58-62, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Новомосковський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, захист порушених прав шляхом знаття з реєстрації та зобов'язання зняти з реєстрації - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 243 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Березюк