Справа № 199/6620/14-к
(1-кп/199/335/14)
15.08.2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську у режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) кримінальне провадження № 22014000000000164 відносно ОСОБА_5 за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 294 КК України, з угодою про визнання винуватості, укладеною під час досудового розслідування,
До Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська за визначеною Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ підсудністю надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 294 КК України, з угодою про визнання винуватості, укладеною під час досудового розслідування.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 07.03.2014 на площі АДРЕСА_1 під час надання інтерв'ю журналісту телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вчинив публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади з використанням засобів масової інформації. Далі, 15.03.2014, ОСОБА_5 у місті Донецьку вчинив організацію масових заворушень біля адміністративної будівлі Управління Служби безпеки України в Донецькій області, які супроводжувалися знищенням майна та захопленням вказаної будівлі. Також, 15.03.2014, ОСОБА_5 на АДРЕСА_1 вчинив публічні заклики до вчинення умисних дій, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. 16.03.2014 він же на АДРЕСА_1 повторно вчинив публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади. В цей же день, тобто 16.03.2014, ОСОБА_5 на пл. ім. Леніна у місті Донецьку повторно вчинив публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України та порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані:
- за ч. 3 ст. 109 КК України, як такі, що виразилися у публічних закликах до насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади з використанням засобів масової інформації, вчинені повторно;
- за ч. 2 ст. 110 КК України, як такі, що виразились у публічних закликах до умисних дій з метою зміни меж територій та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені повторно;
- за ч. 1 ст. 294 КК України, як такі, що виразились у вчиненні організації масових заворушень, що супроводжувались знищенням майна та захопленням будівлі.
14.07.2014 у кримінальному провадженні складено обвинувальний акт та в цей же день між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості. Відповідно до угоди підозрюваний ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину та обсяг підозри за ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 294 КК України. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання: за ч. 3 ст. 109 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 110 КК України (відповідно до санкції статті в редакції КК, яка діяла на момент вчинення злочину) у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 294 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України узгоджено звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк 3 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 294 КК України, беззастережно і добровільно визнає свою вину у пред'явленому обвинуваченні. Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згоден з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні угоди.
Захисник ОСОБА_4 просила затвердити угоду про визнання винуватості підозрюваним ОСОБА_5 та просила суд вирішити питання щодо долі речових доказів.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засідання вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості ОСОБА_5 та до набрання вироком чинності просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає необхідним відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості, крім інших, зобов'язаний врахувати характер і тяжкість обвинувачення (підозри).
Приймаючи рішення про застосування вимог ст. 75 КК України при укладанні угоди та погодженні на призначення покарання підозрюваному ОСОБА_5 прокурор фактично не навів переконливих доводів про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, а лише послався на обставини, що пом'якшують покарання. Однак, всі пом'якшуючі обставини, зазначені в угоді про визнання винуватості ОСОБА_5 , можуть бути обставиною для призначення йому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімального, передбаченого санкціями статей Особливої частини КК України, з реальним його відбуванням в місцях позбавлення волі, оскільки є виключно даними, що характеризують особу ОСОБА_5 .
Разом з тим, при узгодженні та призначенні міри покарання прокурором в достатній мірі не враховано тяжкості злочинів у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_5 , які є злочинами проти основ національної безпеки України та проти громадського порядку та моральності, а тому мають підвищену суспільну небезпеку із урахуванням соціально-політичної та криміногенної обстановки в Україні, проведенням антитерористичної операції та постійно триваючих бойових дій. Також не враховано, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 294 КК України, є тяжким, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Крім того, під час укладення угоди сторонами не проаналізовано та не враховано конкретні обставини вчинення злочинів, їх кількість та тривалість, наслідки протиправних дій ОСОБА_5 , що не дає достатніх підстав для узгодження міри покарання підозрюваному ОСОБА_5 при укладанні угоди про визнання винуватості із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України.
Статтею 2 КПК України визначено, що одними із завдань кримінального провадження є захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Таким чином, умови угоди про визнання винуватості підозрюваним ОСОБА_5 суперечать як вимогам КПК України, так і КК України, а тому не відповідають інтересам суспільства, що згідно п. 2) ч. 7 ст. 474 КПК України є підставою для відмови в затвердженні угоди.
У такому разі відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за його обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 294 КК України, повинно бути продовжено у загальному порядку, тому в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 щодо вирішення долі речових доказів необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню клопотання прокурора ОСОБА_3 щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, а тому, приймаючи до уваги відомості згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту, обраний під час досудового розслідування ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є продовженим на строк, визначений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, що відповідає вимогам ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 315 КПК України.
Керуючись ст. 110, п. 1) ч. 3 ст. 314, ст.ст. 369, 371, 372, 474 КПК України, суд
Відмовити в затвердженні угоди від 14.07.2014 про визнання винуватості ОСОБА_5 на підставі п. 2) ч. 7 ст. 474 КПК України та повернути кримінальне провадження № 22014000000000164 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 294 КК України, старшому прокурору відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.
В задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 щодо вирішення долі речових доказів і прокурора ОСОБА_3 щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання - відмовити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, який є продовженим на строк до 30.08.2014.
Ухвала набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1