Справа № 577/2960/14-ц
Провадження № 2/577/813/14
14 серпня 2014 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі :
головуючого судді Кущенка М.Ф.
при секретарі Олійник В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства із обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення 232077,14 грн.,
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що 06.02.2008р. між ЗАТ "ОТП Банк", яке в послідуючому перетворилось в ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено два кредитних договори. Перший - № СМ-SMЕСО3/003/2008 до якого в наступному були укладені Додатковий договір №1 від 02.02.2009р., Додатковий договір № 2 від 17.02.2009р. і Додатковий договір № 3 від 06.09.2010р.
12.03.2008р. між банком і позичальником було укладено кредитний договір № MLСОЗ/011/2008 до якого сторонами було укладено додаткові дговори , Додатковий договір № 1 -11.02.2009р., Додатковий договір № 2 - 07.08.2009р, Додатковий договір № 3 - 09.03.2010р.
По договору № 1 банк надав позичальнику кредит в розмірі 38495 дол. США і 401,13 дол. США на строк до 06.02.2023р.
По договору № 2 позичальнику було надано кредит в сумі 16800 дол. СШАвідповідно до кредитних заявок від 12.03.2008р і 18.03.2008р.
Кредитними договорами були передбачені строки остаточного повернення кредитів : за договором № 1 06.02.2023р., за договором № 2 - 12 березня 2021р.
20.07.2011р. ПАТ "ОТП Банк" у відповідності із вимогами ст.ст. 512,514,1077-1079,1082,1084 ЦК відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за вказаними кредитними договорами.
Згідно до умов договорів відповідач повинен був погашати свій борг згідно графіків платежів.
Однак в порушення вказаних умов відповідач цієї умови не виконував і у відповідності до вимог ст. 1050 ч.2 ЦК кредитор має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися та сплати процентів.
Станом на 06.06.2014р. заборгованість по Кредитному договору №1 склала 38304,16 дол США, що еквівалентно 452978,45 грн. та 1644204,07 грн., із них:
- 35615,79 дол. США, що еквіввалентно 421186,24 грн. - заборгованість по тілу кредиту;
- 2688,37 дол. США, що еквівалентно 31792,20 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом;
- 1644204,07 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов"язання.
Заборгованість по Кредитному договору № 2 склала 17344,59 дол США, що еквівалентно 205114,16 грн. та 18080,46 грн., із яких:
- 16222,86 дол. США , що еквівалентно 191848,77 грн. - заборгованість за кредитом;
- 1121,73 дол. США, що еквіалентно 13265,39 грн. - заборгованість по сплаті процентів;
- 18080,46 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов"язання.
Позивач посилається на ст.ст. 526, 625, 1050 ЦК і просить стягнути із відповідача вказану суму та судові витрати.
В судове засідання сторони не з"явилися, про час і місце розгляду повідомлені належним чином. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, свої вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи, а від відповідача надійшло заперечення , де він вказує, що відповідач не має відповідної ліцензії на видачу кредиту в долларах США і просить примінити строк позовної давності.
І суд розглядає справу без участі сторін в заочному порядку.
П еревіривши матеріали справи суд приходить до слідуючого висновку.
Згідно із вимогами ст.526 ЦК зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу , інших актів цивільного законодавства .
Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із вимогами ст. 1050 ч. 2 ЦК якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 521 ч.1 п.1, ст.ст. 513-516 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо зміни кредитора у зобов"язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов"язання , право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов"язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 06.02.2012р. між ЗАТ "ОТП Банк", яке в послідуючому перетворилось в ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 було укладено два кредитних договори. Перший - № СМ-SMЕСО3/003/2008 до якого в наступному були укладені Додатковий договір №1 від 02.02.2009р., Додатковий договір № 2 від 17.02.2009р. і Додатковий договір № 3 від 06.09.2010р.
12.03.2008р. між банком і позичальником було укладено кредитний договір № MLСОЗ/011/2008 до якого сторонами було укладено додаткові дговори , Додатковий договір № 1 -11.02.2009р., Додатковий договір № 2 - 07.08.2009р, Додатковий договір № 3 - 09.03.2010р.
По договору № 1 банк надав позичальнику кредит в розмірі 38495 дол. США і 401,13 дол. США на строк до 06.02.2023р.
По договору № 2 позичальнику було надано кредит в сумі 16800 дол. СШАвідповідно до кредитних заявок від 12.03.2008р і 18.03.2008р.
Кредитними договорами були передбачені строки остаточного повернення кредитів : за договором № 1 06.02.2023р., за договором № 2 - 12 березня 2021р.
20.07.2011р. ПАТ "ОТП Банк" у відповідності із вимогами ст.ст. 512,514,1077-1079,1082,1084 ЦК відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за вказаними кредитними договорами.
Згідно до умов договорів відповідач повинен був погашати свій борг згідно графіків платежів.
Однак в порушення вказаних умов відповідач умов договорів не виконував в зв"язку із чим станом на 06.06.2014р. утворилась заборгованість по Кредитному договору №1 , яка склала 38304,16 дол США, що еквівалентно 452978,45 грн. та 1644204,07 грн., із них:
- 35615,79 дол. США, що еквівалентно 421186,24 грн. - заборгованість по тілу кредиту;
- 2688,37 дол. США, що еквівалентно 31792,20 грн. - несплачені відсотки за користування кредитом;
- 1644204,07 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов"язання.
Заборгованість по Кредитному договору № 2 склала 17344,59 дол США, що еквівалентно 205114,16 грн. та 18080,46 грн., із яких:
- 16222,86 дол. США , що еквівалентно 191848,77 грн. - заборгованість за кредитом;
- 1121,73 дол. США, що еквіалентно 13265,39 грн. - заборгованість по сплаті процентів;
- 18080,46 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов"язання. (л.с. 4-52).
В запереченні на позов відповідач вказує, що банк не мав права надавати йому кредит у валюті, оскільки не має генеральної ліцензії. Вказана позиція є помилковою , оскільки відповідно до вимог ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня і вказаною нормою визначається її правовий статус, але не встановлена сфера її обігу. Статттею ж 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Позивач представив суду копії відповідної банківської ліцензії та дозвіл на проведення відповідних банківських операцій. (л.с. 75-78). Що стосується надання індивідуальних ліцензій на надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті , то оскільки законодавством не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування , то ця норма не може засосовуватися судом ( див. п. 10 Постанови №5 від 30.03.2012р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при віришенні спорів , що виникають із кредитних правовідносин".). Відповідно до роз"яснень п.12 вказааного Пленуму, якщо позивач просить стягнути кошти в інозземній валюті, суд повинен брати це до уваги.
Згідно представленого розрахунку пеня нарахована за одни рік до пред"явлення позову до суду. В матеріалах справи відсутні дані про пропущення позивачем строку для пред"явлення позову, враховуючи, що сторони двічі перепогоджували графік погашення боргу.
Керуючись ст. ст.213-215, 224-226 ЦПК України, суд
Стягнути на користь Товариства із обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" із ОСОБА_1 55648,75 дол США, що еквівалентно 658092,61 грн., та 1662284,53 грн. боргу за кредитними договорами та 3654 грн. витрат на судовий збір.
Заочне рішення може бу ти переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційне оскарження рішення суду відповідачем може бути проведено після розгляду заяви про перегляд заочного рішення, а позивачем безпосередньо - шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Кущенко М. Ф.