Справа № 442/8474/13-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/313/14 Доповідач : ОСОБА_2
15 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши матеріали кримінального провадження № 12013150110002032 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
та захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
потерпілих та представника потерпілих - ОСОБА_12
за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 квітня 2014 року,
встановила:
вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 квітня 2014 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, уродженцяьм. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,ьпроживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 185 - 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 із застосуванням ч.1 ст.69 ККУ - 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обрано остаточне покарання у вигляді 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою, а відбуття покарання рахується з часу затримання, тобто з 07.09.2013 року.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 , із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою, а відбуття покарання рахується з часу затримання, тобто з 07.09.2013 року.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в частині стягнення моральної шкоди задоволити частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_14 40 000 гривень моральної шкоди, в користь ОСОБА_15 30 000 гривень моральної шкоди, в користь ОСОБА_16 30 000 гривень моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_14 40 000 гривень моральної шкоди, в користь ОСОБА_15 30 000 гривень моральної шкоди, в користь ОСОБА_16 30 000 гривень моральної шкоди.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 , о 01.00 год. 03 вересня 2013 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на земельній ділянці біля будівлі майстерні, що розташована позаду навчального корпусу № 3 Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка в м. Дрогобичі на вул. Стрийська, 3, Львівської області, умисно нанесли удари руками та ногами ОСОБА_17 в різні ділянки тіла: руки, ноги, голову, тулуб, спричинивши йому множинні тілесні ушкодження різного характеру та локалізації. Вказані тілесні ушкодження ОСОБА_17 , за винятком синця на руці на передньо - зовнішній та задній поверхнях правого плеча, що виник за 4-5 діб до смерті і відноситься до легких тілесних ушкоджень, спричинені незадовго до настання смерті потерпілого і, як кожне окремо, так і в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що були небезпечними для життя в час їх спричинення, а в даному конкретному випадку призвели до смерті, тобто знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого.
Крім цього, ОСОБА_6 , продовжуючи свої протиправні дії, користуючись тим, що потерпілому ОСОБА_17 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого останній впав на землю та не міг чинити гідного опору, перебуваючи в безпорадному стані, пов'язаному зі станом алкогольного сп'яніння, підійшов до ОСОБА_17 та таємно з кишені штанів викрав в потерпілого його особисте майно, а саме: гроші в сумі 250 гривень, чим спричинив збитки останньому на вказану суму.
На даний вирок прокурор, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_13 та захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме необгрунтованим застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 121 КК України і призначити покарання за ч. 1 ст. 185 КК України -1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України - 7 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити міру покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.
Апелянт покликається на те, що судом при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують, однак судом першої інстанції цього до уваги не взято.
Умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, вчинене в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , дії яких охоплюються єдиним умислом на досягнення одного результати, смерть потерпілого ОСОБА_17 . У зв'язку з чим немає підстав, при призначенні покарання ОСОБА_6 застосовувати ч. 1 ст. 69 КК України та виходити за межу санкції ч. 2 ст. 121 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить оскаржуваний вирок в
частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 змінити і призначити йому покарання 5 років позбавлення.
Звертає увагу на те, що при винесенні вироку, судом першої інстанції не взято до уваги, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення скоєно ледь не при перевищенні меж необхідної оборони та внаслідок неправомірних і аморальних дій самого потерпілого, що істотно знижує ступінь його вини і тяжкості вчиненого злочину.
При визначенні міри покарання, судом також не враховано, що ОСОБА_7 активно співпрацював з органом досудового розслідування, сприяв швидкому розкриттю злочину, добровільно відшкодував матеріальну шкоду, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся в скоєному і попросив вибачення в потерпілих за заподіяні їм страждання. Крім того, ОСОБА_7 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, характеризується виключно позитивно, на утриманні має 4-річного сина ОСОБА_18 .
Враховуючи, що в діях ОСОБА_7 наявні декілька обставин, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, тому вважає, що є достатньо підстав призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, а саме не більше 5-ти років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_19 , який підтримав подану захисником ОСОБА_10 апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_11 , які заперечили апеляційну скаргу прокурора , потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , на підтримання апеляційної скарги прокурора та відхилення апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 , заслухавши їх пояснення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_19 , та прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_19 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_19 у вчиненні зазначеного у вироку злочинного діяння та правильність його кваліфікації в апеляційних скаргах не оспорюється, та на думку колегії суддів, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України та ОСОБА_19 за ч. 2 ст. 121 КК України є вірною.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров'я особи» однією із важливих гарантій здійснення права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог закону щодо забезпечення покарань від зазначених злочинів та призначення обвинуваченим достатнього для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_19 за ч.2 ст.121 КК України, виходячи із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивіалізації покарання та у відповідності до ст.65 КК України, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого правопорушення з врахуванням обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що покарання у межах санкції вказаної статті буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи захисника в поданій апеляційній скарзі про невідповідність призначеного покарання вимогам ст. 65 КК України не відповідають дійсності, є необгрунтованими та надуманими, оскільки свою вину у вчиненому ОСОБА_19 визнав повністю, не заперечуючи обставини та нанесення ударів потерпілому у збудженому стані, не маючи умислу на позбавлення життя, доки повністю не подавив опір потерпілого, розкаявся у вчиненому, просив вибачення, з кваліфікацією погодився, і всі ці обставини в сукупності з іншими було враховано судом першої інстанції при призначенні мінімального покарання, визначеного санкцією даної статті.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення поданої захисником апеляційної скарги по справі немає.
Щодо призначення покарання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 - 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 із застосуванням ч.1 ст.69 ККУ - 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обрано остаточне покарання у вигляді 3 роки 6 місяців позбавлення волі, таке на думку колегії суддів буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із наступного.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання має значення для правильного його призначення, судам необхідно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом, може мати місце лише за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особливо тяжкого, тяжкого злочину або злочину середньої тяжкості з урахуванням особи винного.
Виходячи з цього, суд першої інстанції , визначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 правомірно взяв до уваги характер і ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненому злочині, які обумовлюються виконуваною роллю, усвідомленням характеру дій іншого співучасника та рядом інших обставин. Зокрема те, що ОСОБА_6 від початку намагався припинити конфлікт різними діями, розбороняв ОСОБА_19 та потерпілого, кількість тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_6 потерпілому, не усвідомлення ним в повній мірі характеру та наслідку дій ОСОБА_19 .
Також, призначаючи дане покарання, суд першої інстанції, взяв до уваги наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття обвинуваченого ОСОБА_6 , активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілим матеріальних збитків, а також дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, що в сукупності істотно знижує суспільну небезпеку особи винного, а також врахував роль останнього під час вчинення даного злочину, що відповідає вимогам вищезазначеної постанови.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення поданої прокурором апеляційної скарги по справі немає.
При вирішенні цивільних позовів в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди в користь потерпілих суд також дотримався вимог закону.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» із змінами та доповненнями від 25.05.2001 року №5 розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань /фізичних, душевних, психічних тощо/, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Розмір відшкодування моральної у сумі по 40000 гривень з ОСОБА_19 , та ОСОБА_6 в користь ОСОБА_14 , по 30000 гривень з кожного в користь ОСОБА_15 , по 30000 гривень з кожного к користь ОСОБА_16 суд першої інстанції визначив з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу моральних страждань потерпілих, пов'язаних із втратою чоловіка та батька, невідворотність такої шкоди. Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам виваженості, розумності та з погляду закону й оцінки фактичних обставин справи є співмірним заподіяній моральній шкоді.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення вказаного покарання ОСОБА_6 за ч.2 ст.121, ч.1 ст.185 КК України та ОСОБА_19 за ч.2 ст.121 КК України, та оцінивши зазначені обставини, прийшла до переконання, що вирок суду є законним та обґрунтованим. Підстави для скасування чи зміни вироку в процесі апеляційного розгляду не встановлені.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційні скарги прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення, вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 квітня 2014 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення .
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4