Справа: № 2а-14768/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
03 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,
при секретарі: Колотушко Г.О.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспорт Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспорт Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дії протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення №0004192230 від 04.07.2012 року,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерспорт Україна» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004192230 від 04.07.2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити адміністративний позов позивача.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспорт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «КП МІГ» за травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 08.06.2012 року №545/22-30/34820925.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1. ст.14, п.198.2 ст.198, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в наслідок чого за травень 2011 року встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 175 903,60 грн., в тому числі за травень 2011 року на 175 903,60 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 175 903,60 грн., в тому числі за травень 2011 року 175 903,60 грн..
Зазначені обставини слугували підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.07.2012 року №0004192230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 175 905,00 грн..
Апелянт вважає спірне податкове повідомлення-рішення незаконним і необґрунтованим, мотивуючи це тим, що господарські операції між ним та контрагентом відбулись, що, на його думку, підтверджено відповідними первинними документами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи сторін та позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, та таким, що винесене на підставі повного, всебічного і ґрунтовного вивчення фактичних обставин справи, виходячи із наступного.
Відповідно до п.75.1 cт.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби України мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкової служби ІІ рангу відділу перевірок бюджетоформуючих платників податків управління податкового контролю відповідно до пп.пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, наказу №548/22-30 від 05.06.2012 року Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, повідомлення про проведення перевірки №2286/10/22-325, повідомлення про запрошення №2287/10/22-325 від 05.06.2012 року (направленого поштою 05.06.2012) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтерспорт Україна».
На підставі поданої позивачем декларації за травень 2012 року, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги, щодо неправомірності проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість колегія суддів зважає на наступне.
Між позивачем та ТОВ «КПТ МІГ» укладено договори поставки від 01.03.2011 року № 0103ІУ, від 30.03.2011 року №3003-ІУ, відповідно до умов яких постачальник (ТОВ «КПТ МІГ») зобов'язувався передати в обумовлені строки, а покупець (ТОВ «Інтерспорт Україна») прийняти товар (жіночий одяг).
На виконання умов зазначених договорів ТОВ «КПТ МІГ» надано позивачу податкову накладну №73 від 02.03.2011 року на загальну суму 499994,39 грн., від 09.03.2011 року №76 на загальну суму 300058,86 грн., №3 від 01.04.2011 року на загальну суму 450 086,88 грн., №4 від 01.04.2011 року на загальну суму 14 032,00 грн., №105 від 04.05.2011 року на загальну суму 80022,60 грн., № б/н та без дати на суму 350161,80 грн., №110 від 11.05.2011 року на суму 125237,22 грн., видаткову накладну №73 від 02.03.2011 року на суму 499994,39 грн., №76 від 09.03.2011 року на суму300 058,86 грн., № 3 від 01.04.2011 року на суму 450 086,88 грн., №4 від 01.04.2011 року на суму 140 232,00 грн., №3106 від 04.05.2011 року на суму 350 161,80 грн., №105 від 04.05.2011 року на суму 580 022,60 грн., №110 від 11.05.2011 року на суму 125 237,22 грн..
Інших первинних документів позивачем не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не довів фактичність виконання умов укладених договорів.
Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Таким чином, на підставі аналізу чинного законодавства та існуючої судової практики, колегія суддів вважає, що надані позивачем належним чином оформлені договори, податкові та видаткові накладні не можуть вважатися безумовним доказом реального здійснення господарських операцій.
Висновок про реальність та дійсність таких операцій судом повинен робитись на підставі комплексного і всебічного аналізу усіх існуючих доказів.
Зокрема, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи можуть вважатися такими та використовуватись під час податкових операцій, лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували реальність укладених позивачем правочинів та фактичність виконання господарських операцій.
Колегія суддів не знаходить жодних підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права, вважає рішення суду законним, обґрунтованим та таким, що винесене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин справи.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспорт Україна» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 10.07.2014 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Оксененко О.М.
.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Оксененко О.М.
Карпушова О.В.