ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
13 серпня 2014 року № 813/5254/13-а
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Гулкевич І.З.,
суддя Брильовський Р.М.
суддя Сасевич О.М.
за участю секретаря судового засідання - Галійчук А.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача та третьої особи Водолазського І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, третя особа Львівська митниця Міндоходів про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, третя особа Львівська митниця Міндоходів, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
1) визнати незаконним звільнення ОСОБА_1;
2)визнати протиправним та скасувати як незаконний і необгрунтований наказ Державної митної служби України №972-к від 10.06.2013 року про звільнення ОСОБА_1, із займаної посади старшого інспектора митного поста «Мостиська» Львівської митниці;
3) поновити ОСОБА_1 на посаду у Львівській митниці;
4) зобов»язати Державну митну службу України нарахувати та виплатити заробітну плату за період незаконного звільнення з 12.06.2013 року по дату прийняття рішення по справі.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 11 червня 2013 року його було ознайомлено з наказом Державної митної служби України № 972-к від 10.06.2013 року про звільнення із займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Позивач вказує, що звільнення за цією підставою допускається при дотриманні багатьох умов і правил щодо такого звільнення, яких відповідачем та третьою особою дотримано не було, в діях позивача відсутня вина у порушенні трудової дисципліни, так як жодного прогулу він не вчиняв. Зазначено,що у період з 18.04.2013 р по 29.04.2013 р включно, він був відсутній на робочому місці з поважних причин, а саме в цей період часу перебував у м.Нововолинську Волинської області на вимогу працівника міліції, оскільки 15.04.2013 року був очевидцем протиправного правопорушення, а тому повісткою працівника міліції був викликаний 18.04.2013 року до міліції, де в подальшому його було зобов»язано не виїзжати за межі території міста протягом декількьох днів, а саме по 29.04.2013 року. Таким чином, позивач вважає свою відсутність на робочому місці цілком поважну та законну підставу, а тому вважає протиправним і незрозумілим винесений наказ ДМСУ №972-к від 10.06.2013 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених в позовній заяві.
Представник відповідача Державної митної служби України в судовому засіданні проти позову заперечив, вказав, що позивачем порушено правила внутрішнього трудового розпорядку, тому звільнення відбулось відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник третьої особи Львівської митниці позов заперечив, подав письмові заперечення. У запереченнях зазначено, що підставою винесення вказаного наказу стало подання Львівської митниці, відповідно до якого, з»ясуванням обставин відсутності на роботі ОСОБА_1 в період з 15.11.2012 по 29.04.2013 р включно, було встановлено наступне. Згідно наданих ОСОБА_1 листків не працездатності, з 15.11.2012 по 17.04.2013 р включно, він перебував у стані тимчасової непрацездатності. До роботи повинен був приступити 18.04.2013 р, фактично до роботи позивач приступив 30.04.2013 р. Зазначено, що позивачем не було надано жодних обґрунтованих пояснень, документів, які б давали підстави для визнання причин його відсутності на робочому місці поважними. Тому з 18.04.2013 р по 29.04.2013 р ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин. Вказано, що позивач порушив положення посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, затвердженої начальником Львівської митниці 13 вересня 2012 року та, відповідно до неї, повинен нести відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Тому звільнення позивача відбулось відповідно до пункту 4 частини 1 ст.40 КЗпП України, а спірний наказ винесено з дотриманням норм чинного законодавства.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача та третьої особи, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Наказом Державної митної служби України № 942-к від 10 червня 2013 року ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Наказом Львівської митниці Міндоходів № 701-к від 11 червня 2013 року оголошено наказ Державної митної служби України № 942-к від 10 червня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_1».
Не погодившись з наказом Державної митної служби України № 942-к від 10 червня 2013 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Законом України «Про державну службу».
Згідно із статтею 30 зазначеного Закону Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює КЗпП України, так і підстави, визначені цим законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
На підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника за такою підставою власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, підтверджуючі відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Як вбачається з наказу від 10 червня 2013 року № 942-к, підставою винесення вказаного наказу стали подання Львівської митниці від 28 травня 2013 року, пояснення ОСОБА_1
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у митних органах з 25 грудня 2008 року та з 03 жовтня 2012 року працював на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці та у своїй роботі керувався посадовою інструкцією старшого інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, затвердженою начальником Львівської митниці 13 вересня 2012 року.
Як вбачається з інформації в поданні про звільнення, при з'ясуванні обставин відсутності на роботі ОСОБА_1 в період з 15.11.2012 р по 29.04.2013р включно, встановлено наступне: згідно наданих ОСОБА_1 листків непрацездатності, з 15.11.2012 р по 17.04.2013 р включно, він перебував у стані тимчасової непрацездатності. До роботи повинен був приступити з 18.04.2013 р. Фактично приступив до роботи 30.04.2013 року.
Як підставу правомірності відсутності на роботі з 18.04.2013 по 29.04.2013 р, ОСОБА_1 була надана повістка про його виклик в якості свідка у Нововолинський МВ УМВСУ у Волинській області до старшого слідчого Сервачинського В.В. по кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №120130200521210, де перебував з 18.04.2013 по 29.04.2013 р.
На лист Львівської митниці від 30.04.2013 р №12.1/32-5727 щодо надання інформації про виклик в якості свідка ОСОБА_1, 29.05.2013 отримано відповідь з Нововолинського МВ УМВСУ у Волинській області (лист від 17.05.2013 вих.№ 1335), відповідно до якого капітан міліції Сервачинський В.М. наказом начальника УМВС №209 о/с від 29.05.2010 р звільнений з органів внутрішніх справ. Кримінального провадження за ЄРДР №120130200521210 не існує. Працівник Львівської митниці ОСОБА_1 в період часу з 18.04.2013 по 29.04.2013 в слідчих діях задіяний не був. В матеріалах справи наявний табель обліку робочого часу за квітень 2013 року, з якого вбачається, що з 18.04.2013 по 29.04.2013 р поставлені відмітки прогул.
В судовому засіданні поставилось на обговорення питання щодо зобов'язання проведення ГУ МВС України у Волинській області службової перевірки за фактом надання начальником Нововолинського МВ МВС України у Волинській області підполковником міліції Соломонюком Я.В. різних даних на виконання ухвал суду та запити адвоката щодо надання інформації про залучення громадянина ОСОБА_1 до розслідування кримінального провадження в період з 10.04.2013 року по 20.04.2013 року.
Позивач ОСОБА_1 підтримав зобов'язання проведення ГУ МВС України у Волинській області службової перевірки за фактом надання начальником Нововолинського МВ МВС України у Волинській області підполковником міліції Соломонюком Я.В. різних даних на виконання ухвал суду та запити адвоката щодо надання інформації про залучення громадянина ОСОБА_1 до розслідування кримінального провадження в період з 10.04.2013 року по 20.04.2013 року.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні при вирішенні цього питання повністю поклався на думку суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 року про витребування доказів Нововолинський МВ УМВС України у Волинській області судом було зобов'язанов строк до 22 листопада 2013 року надати:
1. дані, чи не був зареєстрований ОСОБА_1 в журналах, які реєструють осіб, що входили в приміщення Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області у період з 18.04.2013 року по 29.04.2013 року включно, як відвідувач;
2. інформацію щодо співробітників вашої установи, які працювали в кабінеті № 40 у період з 18.04.2013 року по 29.04.2013 року включно;
3. інформацію, чи здійснювали співробітники Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області, будь - які процесуальні дії за участю громадянина ОСОБА_1 у період з 18.04.2013 року по 29.04.2013 року включно.
На виконання ухвали суду від 18.10.2013 року т.в.о. начальника Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області полковник міліції Душний Ю.А. листом (вхідний № 42120 від 21.11.2013 року) повідомив суд, що громадянин ОСОБА_1 в журналі обліку відвідувачів, запрошених, доставлених Нововолинського МВ УМВС України за період з 18.04.2013 року по 29.04.2013 року не значиться. Надати інформацію щодо здійснення будь - яких процесуальних дій працівниками Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області за участю громадянина ОСОБА_1 у вказаний період часу та інформацію щодо співробітників Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області, які працювали у службовому кабінеті № 40 не є можливим через швидкоплинність кадрів та великим навантаженням по виконанню службових обов'язків.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 року про витребування доказів Нововолинський МВ УМВС України у Волинській області судом було зобов'язанов строк до 25 січня 2014 року надати інформацію, чи здійснювали працівники Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області, будь - які процесуальні дії за участю громадянина ОСОБА_1 у період з 18.04.2013 року по 29.04.2014 року включно.
На виконання ухвали суду від 13.12.2013 року в.о. начальника Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області Соломонюк Я.В. листом (вхідний № 1713 від 21.01.2014 року) повідомив суд, що згідно журнальних записів громадянин ОСОБА_1 у період з 18.04.2013 року по 29.04.2013 року включно у Нововолинському МВ УМВС України у Волинській області не перебував і будь - яких процесуальних дій за його участі не проводилось.
19.03.2014 року в судовому засіданні позивачем долучено до матеріалів справи копію запиту представника позивача адвоката ОСОБА_6 в порядку ст. 20, ст. 24 Закону України "Про прокуратуру та адвокатську діяльність" щодо надання інформації про здійснення працівниками Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області, будь - яких процесуальних дій за участю громадянина ОСОБА_1 у період з 18.04.2013 року по 29.04.2013 року включно. З долученої до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит начальника Нововолинського МВ Соломонюка Я.В. випливає, що ОСОБА_1 був залучений до розслідування кримінального провадження по факту отримання умисних легких тілесних ушкоджень, яке мало місце 15.04.2013 року.
Враховуючи те, що Нововолинським МВ УМВС України у Львівській області на виконання ухвал суду та на запит адвоката позивача надавалась інформація протилежного змісту 07.04.2014 року Львівським окружним адміністративним судом на адресу Новолинського МВ УМВС України у Волинській області направлено запит суду щодо надання інформації про дійсний номер кримінального провадження до якого залучався ОСОБА_1.
На запит суду Нововолинським МВ УМВС України у Волинській області було надано відповідь (вхідний № 16768 від 13.05.2014 року) за підписом начальника Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області підполковника міліції Соломонюка Я.В. згідно якої повідомлено суд, що за період з 10.04.2013 року по 20.04.2013 року працівниками СВ Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області відомості щодо спричинення умисних легких тілесних ушкоджень за ст. 125 Кримінального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились і тому надати інформацію про залучення громадянина ОСОБА_1 до розслідування кримінальних проваджень даного характеру та вказати дійсний номер кримінального провадження не виявляється можливим.
З вищенаведеного випливає, що за підписом начальника Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області підполковника міліції Соломонюка Я.В. на виконання ухвал суду, запити суду та на запит адвоката позивача чи здійснювали працівники Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області, будь - які процесуальні дії за участю громадянина ОСОБА_1 у період з 18.04.2013 року по 29.04.2014 року включно надавалась інформація протилежного змісту.
11.06.2013 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин. Встановити в інший спосіб, ніж отримання інформації від Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області чи ОСОБА_1 був відсутній на службі без поважних причин чи ні суд не може. Протягом судового розгляду адміністративної справи № 813/5254/13-а суду надавалась інформація протилежного змісту.
Відповідно до ч.4 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив доручити провести ГУМВС України у Волинській області службову перевірку Нововолинського МВ УМВС України у Львівській області за фактом надання на виконання ухвал суду, запитів суду та на запит адвоката позивача інформації, чи здійснювали працівники Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області, будь - які процесуальні дії за участю громадянина ОСОБА_1 у період з 18.04.2013 року по 29.04.2014 року включно надавалась інформація протилежного змісту та про результати повідомити Львівський окружний адміністративний суд. Для належного проведення службової перевірки направити на адресу ГУМВС України у Волинській області копії ухвал суду, запитів суду, копію адвокатського запиту, копії відповідей Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області. Судом неоднаразово надсилались запити до Нововолинського МВ УМВСУ у Волинській області про надання інформації, чи здійснювали працівники Нововолинського МВ УМВСУ у Волинській області, будь які процесуальні дії за участю ОСОБА_1 в період з 18.04.2013 по 29.04.2013 р включно, на які були отримані відповіді, що позивач ОСОБА_1 в період з 18.04.2013 по 29.04.2013 р в Нововолинському МВ УМВСУ у Волинській області не перебував і будь які процесуальні дії за його участі не проводились.
На виконання ухвали суду про проведення службової перевірки на адресу Львівського окружного адміністративного суду надійшов лист Управління МВСУ у Волинській області від 30.07.2014 року №15/1271, в якому йдеться про те, що відповідно до довідки УІАЗ УМВСУ у Волинській області від 29.07.2014 №1/1366 гр. ОСОБА_1 в період з 18.04.2013 по 29.04.2013 р участі у будь-яких процесуальних діях в ОВС України у Волинській області не брав. В журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Нововолинського МВ УМВС інформація щодо перебування 15.04.2013 р гр.ОСОБА_1 на території міськвідділу відсутня.
Позивачем при оголошенні клопотання про виклик свідка в порушення вимог ч.4 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України місце проживання (перебування) свідка, роботи чи служби, а також обставини щодо яких свідок може дати пояснення. Враховуючи тай факт, що на підтвердження відсутності ОСОБА_1 в матеріалах справи містяться письмові докази, а саме: відповіді Нововолинського МВ УМВУ у Волинській області, відповідь УМВУ у Волинській області за наслідками проведення службової перевірки Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області судом відмовлено позивачу в задоволенні усного клопотання про виклик свідка.
Відповідно до п.1.5 посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, затвердженої начальником Львівської митниці 13.09.2012 р, старший інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці (ОСОБА_1) керується та повинен знати акти законодавства України, в тому числі, трудове законодавство.
Відповідно до вимог п.2.22 цієї ж посадової інструкції, старший інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці не допускає проявів порушень трудової дисципліни, а відповідно до п.2.45- виконує вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів, а також усні та письмові розпорядження і доручення безпосереднього та прямих керівників.
Пунктом 4.4 вказаної посадової інструкції передбачено, що старший інспектор відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці несе відповідальність за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.
Із вищенаведеного слідує, що в період з 18.04.2013 по 29.04.2013 р ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, що є порушенням п.4.4 посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.
Позивачем суду на підтвердження позовних вимог, не надано жодних письмових доказів, а тому суд позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Також суд зауважує, ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, колегія суддів дійшола висновку, що наказ № 972-к від 10.06.2013 та дії відповідача вчинені з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2014 року.
Головуючий суддя Гулкевич І.З.
Суддя Брильовський Р.М.
Суддя Сасевич О.М.