Справа № 666/3713/14-к
Провадження № 1-кп/666/199/14
07.08.2014 року, Дніпровський районний суд м. Херсона в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12013230030005045 по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, громадянина України, українця, працюючого фізичною особою-підприємцем, одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
ОСОБА_6 28.10.2013 року приблизно о 18.00 годині керуючи згідно авто-технічної експертизи технічно справним мотоциклом «ІЖ», д.н. НОМЕР_1 , рухаючись по правій смузі вул. Зала Егерсег на перехресті вулиць Кримська та Зала Егерсег в м.Херсоні на нерегульованому пішохідному переході, виявивши попереду у сусідній (лівій) смузі два стоячих транспортних засоби, не впевнившись, що на пішохідному переході відсутні пішоходи продовжив рух, де в порушення вимог п. 18.4 ПДР України, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, вчинив наїзд на пішохода громадянина ОСОБА_5 , 1960 року народження.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав відповідно до висновку судово-медичного експерта №63 від 12.04.2014 року наступні тілесні ушкодження:
відкритий перелом кісток зведення і основи черепа (потиличній кістці ліворуч з переходом на основну), крововиливи під тверду і м'яку мозкові оболонки, забиття головного мозку важкої міри, відкритий перелом кісток носа і носової перегородки, забиті рани спинки носа і потиличної області ліворуч, закриті переломи кісток правої гомілки утворилися від дії тупих предметів, не виключено, 28.10.2013 року при наїзді автомобіля на пішохода ОСОБА_5 .
Відкритий перелом кісток зведення і основи черепа (потиличній кістці ліворуч з переходом на основну), крововиливи під тверду і м'яку мозкові оболонки, забиття головного мозку важкої міри, відкритий перелом кісток носа і носової перегородки, забиті рани спинки носа і потиличної області ліворуч відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Закриті переломи кісток правої гомілки відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив про те, що він 28.10.2013 року близько 18-00 години, керуючи мотоциклом, рухаючись по правій смузі проїжджої частини вул. Зала Егерсег на перехресті вулиць Кримська та Зала Егерсег в м.Херсоні на нерегульованому пішохідному переході вчинив наїзд на пішохода, який вийшов із-за автомобілів, що зупинилися перед пішохідним переходом. Під час лікування потерпілого надавав матеріальну допомогу за першої вимоги дружини потерпілого на загальну суму 32000 грн. Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі КЗ «Херсонська обласна лікарня» на суму 10270,28 грн., визнав повністю.
Потерпілий в судовому засіданні, пояснив, що, коли він 28.10.2013 року близько 18-00 години переходив проїжджу частину на пішохідному переході по вул. Зала Егерсег, його збив мотоцикліст, що виїхав із-за автомобілів, що зупинилися. Зазначив, що обвинувачений на лікування надав йому 32000 грн. Заявлений цивільний позов просив залишити без розгляду.
Оскільки учасниками процесу не оспорювалися фактичні обставини справи, а судом встановлено, що ОСОБА_6 правильно розуміє зміст цих обставин і при цьому у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, тому, вислухавши думку учасників процесу та роз'яснивши обвинуваченому положення ст.349 ч.3 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту ОСОБА_6 , потерпілого і дослідження матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення (злочину) доведена повністю та його дії слід кваліфікувати за: ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, до обставин, що пом'якшують покарання суд відносить щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди.
При визначенні виду та міри покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, відсутність обтяжуючих та наявність пом'якшуючих обставин, виходячи з принципу призначення покарання необхідного і достатнього для виправлення ОСОБА_6 та попередження можливості здійснення нею нових злочинів, суд вважає можливим виправлення і перевиховання обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства.
В той же час, під час судового розгляду захисником обвинуваченого заявлено клопотання про застосування до ОСОБА_6 акту амністії, з урахуванням того, що він має на утриманні неповнолітню дитину.
Клопотання підтримано обвинуваченим та прокурором.
Потерпілий заперечував проти застосування до обвинуваченого акту амністії, оскільки вважає, що ОСОБА_6 повинен понести покарання.
Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України,Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
19.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).
Відповідно до ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Згідно п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», передбачено, що підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи, які не позбавлені батьківських прав, які на день вступу в силу ЗУ «Про амністію у 2014 році», який набрав чинності 19.04.2014 року, мають дітей, яким не виповнилось 18 років.
Згідно матеріалів провадження ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину, що підтверджується свідоцтвом про народження, також вчинив злочин до набрання чинності ЗУ “Про амністію у 2014 році”. Крім цього, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення з необережності, яке не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 амністії судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що на ОСОБА_6 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Суд роз'яснює обвинуваченому наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії не звільняє його від обов'язку відшкодувати потерпілому заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, а також те, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі КЗ «Херсонська обласна лікарня» на суму 10270,28 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Керуючись ст.ст.85,86 КК України, ст.3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 349,368,370, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» засудженого ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального закладу «Херсонська обласна лікарня» 10270,28 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на проведення:
- авто-технічної експертизи №3828 - 391,20 грн.;
- авто-технічної експертизи №1078 - 393,12 грн.;
- судово-медичної експертизи №№63 - 110,70 грн.
Речовий доказ по провадженню: мотоцикл «ІЖ», д.н. НОМЕР_1 , - вважати повернутим власнику транспортного засобу.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1