Справа № 2-2315/11
6/405/265/14
29 липня 2014 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Береді Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді подання старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Біліцької Н.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -
Старший державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Біліцька Н.М. в порядку ст.377-1 ЦПК України звернулася до суду з поданням, погодженим з начальником Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ Донцовим О.С., про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, до виконання зобов'язань покладених на нього рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.07.2011 року про стягнення аліментів.
В обґрунтування подання зазначила, що в Ленінському відділі державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3215, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда 10.07.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, розпочавши стягнення аліментів з часу звернення до суду, тобто з 20.12.2011 року, і до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3. Державним виконавцем, з метою належного виконання рішення суду, направлено запити до ДПС України, УДМС та інших державних органів, згідно відповідей на які кошти у боржника ОСОБА_3 відсутні та боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. З метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавцем 06.08.2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. Згідно з інформаційною довідкою № 21952842 від 06.08.2013 року, № 51795624 від 26.03.2014 року з реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно. Згідно з поясненнями боржника ОСОБА_3 йому відомо щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_5. Крім того, 06.09.2013 року до Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ надійшла відповідь з управління ДАІ, відповідно до якої за боржником було зареєстровано рухоме майно, а саме: автомобіль «Skoda Felicia» 1.3 LX, 1997 року випуску, номер кузову НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, який 13.08.2013 року знято з обліку для реалізації. Станом на 01.07.2014 року заборгованість по аліментам складає 26 758,42 грн.
Представник Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції - старший державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Біліцька Н.М. в судове засідання не з'явилася, до суду надала заяву про розгляд подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без її участі,
Враховуючи подану державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції заяву, зваживши доводи, викладені в поданні, суд вважає, що в задоволенні подання старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Біліцької Н.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:
- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);
- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань (п. 5).
Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.
Відповідно до статті 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Зміст і форма подання державного виконавця (начальника ВДВС) нормативно врегульовані в Інструкції з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17 квітня 2012 р. та затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5. Зокрема, в розділі XI "Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну", передбачено, що подання повинно містити підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Із матеріалів, доданих державним виконавцем до подання, судом встановлено, що на примусовому виконанні у Ленінському ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліментів. 05.06.2013 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції Біліцькою Н.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3215/11, виданого 10.07.2011 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів розпочати з часу звернення до суду, тобто з 20 грудня 2011 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3.
Крім того, 06 серпня 2013 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.03.2014 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, згідно з відповіддю ДПС України інформація щодо сум доходу відсутня, згідно з відповіддю УПФ України від 05.05.2014 року інформації щодо перебування у трудових відносинах з роботодавцем не зареєстровано.
Як вбачається з пояснень боржника ОСОБА_3 від 02.08.2013 року останній зазначив, що про стягнення з нього аліментів дізнався 15.06.2013 року, тому раніше аліменти не сплачував. Крім того, вказав, що працює не офіційно та отримує заробітну плату в розмірі 900 - 1100 грн., при розлученні залишив ОСОБА_4 будинок, який було оформлено на її матір, а також частину квартири, яка знаходиться у м. Бєлгород - Дністровський Одеської області. Зобов'язався сплачувати аліменти.
Як на підставу для задоволення подання державний виконавець зазначила, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх зобов'язань за рішенням суду.
Разом з тим, суд вважає, що державним виконавцем не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного ухилення особи (боржника) від виконання судового рішення. Додані копії документів про вчинені державним виконавцем дії щодо встановлення відомостей про доходи та належне майно боржнику, а також повідомлення про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника, не можуть свідчити про таке ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань. Будь яких інших об'єктивних доказів, які б - свідчили про умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього за рішенням суду, державним виконавцем не надано, і під час судового розгляду подання не встановлено.
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що старшим державним виконавцем в поданні не мотивовано та належними доказами не підтверджено, більш того, не обґрунтовано ухилення боржника від виконання зобов'язання, при цьому судом під час розгляду подання не встановлено, що боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_3 дійсно свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, маючи всі реальні можливості для їх виконання, на підставі чого суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання у зв'язку з його безпідставністю.
Відповідно до ст.33 Конституції України, ч.3 ст.269, ст.313 ЦК України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», керуючись ст.377-1 ЦПК України, п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", суд,-
В задоволенні подання старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції Біліцької Н.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.07.2011 року, а саме: сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку ОСОБА_3 щомісячно, але не менше ніж 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до ІНФОРМАЦІЯ_3, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом п'яти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда Л. А. Іванова