печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16354/14-ц
Категорія 9
13 серпня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Волкової С.Я.,
при секретарі - Поклад А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за завою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: Головне управління юстиції у м. Києві,
ОСОБА_1 17.06.2014 р. звернулася до суду й у заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у м. Києві помер ОСОБА_2, із яким проживала разом однією сім'єю, як чоловік та жінка, з січня 2001 р. і до дня його смерті, були пов'язані спільним побутом, взаємними правами і обов'язками, але не звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина (частина квартири, будинок із земельною ділянкою, інше рухоме і нерухоме майно). За життя спадкодавця ним не був складений заповіт, а тому, враховуючи відсутність у ОСОБА_2 спадкоємців за законом першої, другої та третьої черг, вона, як особа, яка прожила з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу тринадцять років до часу відкриття спадщини, має право на спадкування за законом у четверту чергу. Вона 22.03.2014 р. у встановленому законом порядку звернулася до Тетіївської державної нотконтори, тобто за місцем останньої прописки ОСОБА_2, державним нотаріусом їй було роз'яснено право звернутися до суду із заявою про встановлення юридичної факту для спадкування спільно нажитого майна та одержання свідоцтва про право на спадщину.
В судовому засіданні ОСОБА_1, її представник ОСОБА_3 підтримали заяву, посилаючись на обставини, викладені в ній, просили заяву задовольнити.
В судове засідання заінтересована особа: Головне управління юстиції у м. Києві не з'явилася, про час і місце судового розгляду оповіщена у встановленому порядку.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1, допитавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, вивчивши письмові докази, вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з травня 2004 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 р.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права і обов'язки.
Надані суду документи, пояснення ОСОБА_1, покази свідків свідчать про те, що у відносинах між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували в повному обсязі всі ознаки сім'ї, передбачені законом. Твердження ОСОБА_1 про спільне проживання із ОСОБА_2, про наявність спільного побуту із ним, про існування взаємних прав та обов'язків між нею і спадкодавцем знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. ОСОБА_1 в заяві, в судовому засіданні стверджує, що ОСОБА_2 народився у м. Ярославлі Російської Федерації, у червні 1978 р. закінчив Ярославський медичний інститут та отримав диплом по спеціальності «лікувальна профілактика», після закінчення навчання багато років працював лікарем-психотерапевтом у Російській Федерації, зокрема, в м. Тинда, у 1991 р. одружився і у 1998 р. разом із дружиною переїхали на проживання в Україну. Після прибуття 3.06.1998 р. він був прийняти на облік Російським Консульством і постійно у встановленому законодавством України порядку продовжував термін свого перебування на території України, зокрема, з 11.02.1998 р. по 20.10.2006 р. був зареєстрований у АДРЕСА_2 з 2007 р. вона регулярного продовжувала термін його перебування на території України за адресою їх спільного проживання у АДРЕСА_1, а 8.07.2010 р. ОСОБА_2 отримав посвідку на безстрокове проживання в Україні (видана ВГІРФО Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві 8.07.2010 р. на підставі Закону України «Про імміграцію»); 4.01.2012 р. він прописався до їхнього будинку у Київській області, однак продовжував проживати разом із нею у її АДРЕСА_1. Вони познайомилися наприкінці 2000 р., спочатку звернулася до нього як до лікаря, якого їй порадили, через деякий час знайомство переросло у дружні стосунки, а згодом між ними виникли почуття і вони вирішили проживати разом. На цей час ОСОБА_2 проживав один, незважаючи на те, що офіційного ще був одружений, розлучення відбулося 13.05.2004 р., а з початку січня 2001 р. вони вже проживали разом, однією сім'єю, як чоловік та жінка - у 2001 р. в орендованій квартирі, а з травня 2002 р. - у АДРЕСА_1, про що вона, як власник квартири, одразу повідомила правління ЖБК «Художник-1». В Україні ОСОБА_2 постійної роботи не мав, працював приватно, надавав хворим, які зверталися до нього за допомогою, консультативні послуги, як платні, так і безоплатні, вона працював як на приватних, так і на державних підприємствах, іноді на двох роботах одночасно, отримувала заробітну плату; сумісних заробітків в цілому вистачало на забезпечення необхідного матеріального добробуту родини та задоволення її та ОСОБА_2 потреб (побутові питання, відпочинок, тощо). За час спільного проживання як чоловіка та жінки ними було набуто рухоме і нерухоме майно, частина якого була оформлена на спадкодавця. Так, в травні 2010 р. ними був придбаний автомобіль «Мерседес-бенц», зареєстрований на адресу: АДРЕСА_1. Чоловік мріяв відпочивати на природі та попрацювати на своїй присадибній ділянці, тому у травні 2001 р. була придбана земельна ділянка з сільським будиночком у Тетіївському районі Київської області, будинок був приведений ними в порядок і оформлений 16.11.2011 р. на ОСОБА_2, саме в цей будинок він прописався у січні 2012 р. Оскільки поїздки у Тетіївський район займали дуже багато часу і ресурсу, а до того ж у 2010 р. вони забрали з Росії до себе на проживання престарілу матір ОСОБА_2, яка потребувала постійного догляду, у травні 2012 р. вони в м. Обухові Київської області придбали житловий будинок, який був оформлений на них обох у рівних долях. В травні 2013 р. ОСОБА_2 надав довіреності, якими уповноважив її управляти, користуватися і розпоряджатися належним йому на праві приватної власності нерухомим майном, існують і інші документи, що підтверджують факт спільного її проживання з ОСОБА_2, зокрема, доручення, технічні паспорти транспортних засобів та інше, у 2007-2008 рр. ОСОБА_2 зареєстрував за її адресою: АДРЕСА_1 їхніх спільних тварин (двох котів британської породи). У грудні 2010 р., зважаючи на вік і хворобливий стан здоров'я, ними спільно було прийнято рішення про прийняття і поселення за її адресою матері ОСОБА_2 - громадянки Російської Федерації ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за якою вони разом доглядали і яка проживала разом з ними до дня своєї смерті, до ІНФОРМАЦІЯ_3 р. Причиною смерті 80-річної жінки стала хронічна ішемічна хвороба серця. Питаннями, пов'язаними з наданням ритуальних послуг і похованням, займалася вона, розраховуючись їхніми спільно з ОСОБА_2 заробленими коштами. За два з половиною роки спільного з ОСОБА_9 перебування вона регулярно оформлювала та отримувала тимчасові посвідки на проживання ОСОБА_9 в Україні, створила для неї належні побутові умови та постійно опікувалась станом її здоров'я (поставила на облік до районної поліклініки, викликала до дому лікарів, в разі виникнення потреби оформила до стаціонару Київської міської клінічної лікарні №12 Печерського району, де жінка в терапевтичному відділенні отримувала необхідну медичну допомогу). Після смерті матері, нажаль, погіршився і стан здоров'я ОСОБА_2, вона організовувала медичні огляди в Міському лікувально-консультаційному центрі, Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова та за місцем їхнього проживання, відвозила в клініку для проведення додаткових аналізів та обстежень, зокрема, МРТ, КТ, аналізів крові, тощо. Нажаль, всі її зусилля виявились марними, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_2 не стало, всіма питанням, пов'язаними з наданням ритуальних послуг і похованням, займалась вона, розраховуючись їхніми спільно з ОСОБА_2, заробленими коштами, такі твердження ОСОБА_1 про спільне проживання із ОСОБА_2 саме з січня 2001 р. по день його смерті, про наявність спільного побуту із померлим, про існування взаємних прав та обов'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7, сусіди будинку по АДРЕСА_1, знають ОСОБА_2 близько чотирнадцяти років, свідки ОСОБА_5, працювала разом із заявницею, товаришує із нею, ОСОБА_6, подруга заявниці, і які також знають ОСОБА_2 тривалий час. Зазначені обставини знайшли також своє підтвердження в наданих суду: паспорті ОСОБА_10 громадянина Російської Федерації НОМЕР_1, виданий 15.06.2004 р. представництвом Росії в Україні; паспорті ОСОБА_10 громадянина Російської Федерації НОМЕР_2, виданий 6.04.2010 р. представництвом Росії в Україні; тимчасовій посвідці на постійне проживання серії НОМЕР_3, віддана ОСОБА_2 8.07.2010 р. ВГІРФО Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві на підставі Закону України «Про імміграцію»; довідці ЖБК «Художник-1» №15 від 19.03.2014 р.; довідці ЖБК «Художник-1» №021 від 17.06.2014 р. за формою №3; довідці про причину смерті №109 (до форми №106/0, видається для поховання) департаменту охорони здоров'я виконавчого комітету Київської міської ради від 6.03.2013 р. стосовно ОСОБА_9; свідоцтві про смерть ОСОБА_9 серії НОМЕР_4, видане відділом реєстрації смерті у м. Києві 6.03.2013 р.; договорі-замовлені №7 від 7.03.2013 р. на поховання ОСОБА_9; свідоцтві про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_5, видане відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_2 р.; свідоцтві (довідці) про поховання ОСОБА_2 від 10.02.2014 р.; договорі купівлі-продажу житлового будинку серії ВРС №219067, 16.05.2012 р. посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_12; довіреностями ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 від 7.05.2013 р., посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13; свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.
Пунктами 20,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється позачергово. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обв'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Заявниця в заяві до суду, в судовому засіданні стверджує, що проживала із спадкодавцем у фактичних шлюбних відносинах з січня 2001 р., й зазначені обставини підтвердили в судовому засіданні свідки, при цьому надане суду свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_14 серії НОМЕР_7, видане 13.05.2004 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва, свідчить про те, що шлюб розірвано саме у травні 2004 р., при цьому ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 четвертої черги, оскільки є особою, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах близько десяти років.
На підставі ст.ст.1264,1297,1298 ЦК України, керуючись ст.ст.3,4,10,11,60,88,169, 209,212-215,256,259 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з травня 2004 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 р.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.