17 жовтня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/1922/13-а
10 год. 32 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Маренича І.В.
секретаря судового засідання - Юзька Я.В.
за участю:
представника позивача - Куриленко М.В.;
представника відповідача - Гордея В.С.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до ректора Буковинського державного медичного університету Бойчука Т.М., суд-
Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" (далі - Позивач) звернулась до Ректора Буковинського медичного університету Бойчука Т.М. (далі - Відповідач) про визнання дій протиправними.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 06.03.2013 р. Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки - структурний підрозділ Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» направив розпоряднику інформації, суб'єкту владних повноважень, ректору, голові приймальної комісії Буковинського медичного університету Бойчуку Тарасу Миколайовичу запит на інформацію з проханням надати належним чином засвідчені копії:
- Статуту Вищого навчального закладу (далі по тексту - ВНЗ);
- Свідоцтва про реєстрацію ВНЗ;
- Довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками;
- Ліцензії ВНЗ та додатка до неї;
- Довідки з ЄДРПОУ;
- Правил прийому до ВНЗ у 2013 р.;
- Положення про приймальну комісію ВНЗ;
- Наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ;
- Плану роботи та графіку засідань приймальної комісії ВНЗ;
- Дислокації приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ;
- Встановлених квот прийому до ВНЗ різних категорій осіб.
14.03.2013 р. відповідач направив відповідь на запит, у якій зазначив, що «Ліцензія ВНЗ з додатками до неї та правила прийому до ВНЗ у 2013 році розміщені на сайті Буковинського державного медичного університету» vstup.bsmu.ua. З усіма іншими документами Ваші представники можуть ознайомитися безпосередньо в університеті.
Позивач вважає отриману відповідь такою, що порушує його права.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
06.03.2013 р. Управління контролю державних органів та закладів сфери освіти і науки - структурний підрозділ Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» направив розпоряднику інформації, суб'єкту владних повноважень, ректору, голові приймальної комісії Буковинського медичного університету Бойчуку Тарасу Миколайовичу запит на інформацію з проханням надати належним чином засвідчені копії:
- Статуту Вищого навчального закладу (далі по тексту - ВНЗ);
- Свідоцтва про реєстрацію ВНЗ;
- Довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками;
- Ліцензії ВНЗ та додатка до неї;
- Довідки з ЄДРПОУ;
- Правил прийому до ВНЗ у 2013 р.;
- Положення про приймальну комісію ВНЗ;
- Наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ;
- Плану роботи та графіку засідань приймальної комісії ВНЗ;
- Дислокації приміщень, які задіяні для підготовки та проведення прийому абітурієнтів до ВНЗ;
- Встановлених квот прийому до ВНЗ різних категорій осіб.
14.03.2013 р. відповідач направив відповідь на запит, у якій зазначив, що «Ліцензія ВНЗ з додатками до неї та правила прийому до ВНЗ у 2013 році розміщені на сайті Буковинського державного медичного університету» vstup.bsmu.ua. З усіма іншими документами Ваші представники можуть ознайомитися безпосередньо в університеті.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Положення п. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає юридичні особи та їх структурні підрозділи запитувачами інформації. Позивач є зареєстрованою, відповідно до вимог Закону України «Про громадські об'єднання», юридичною особою, а отже є суб'єктом запиту.
Пункт 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає розпорядниками інформації суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства суб'єктом владних повноважень визнається суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Буковинський державний медичний університет є вищим навчальним закладом державної форми власності. Положення ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» визначає вищий навчальний заклад державної форми власності як вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади. Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про вищу освіту» власник делегує свої повноваження керівникові вищого навчального закладу. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту», безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор.
Частина 2 статті 32 Закону України «Про вищу освіту» передбачає перелік владних управлінських функцій, що виконуються ректором. Отже, відповідач є розпорядником інформації, у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Окрім того, п. 3, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про громадські об'єднання» визначає право громадських об'єднань на одержання у порядку, визначеному Законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та здійснювати інші права, не заборонені Законом.
Таким чином, нормами чинного законодавства, прямо передбачено право витребування громадськими організаціями належним чином засвідчених копій документів-носіїв публічної інформації.
Частина 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає визнання відповіді розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел неправомірною відмовою в наданні інформації.
Пунктом 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» посадовим особам юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету заборонено відмовляти юридичним особам в інформації, надання якої цим юридичним особам передбачено законом.
Отже, позивач вважає, що оскаржувана дія відповідача, як суб'єкта владних повноважень, призвела до настання низки негативних наслідків, а саме: позивач не зміг виконати зобов'язання, передбачені умовами договору між позивачем, адвокатами та іншими фахівцями в галузі права, які надають правову оцінку документів, пов'язаних із вступом до ВНЗ, у зв'язку з чим поніс непередбачені витрати.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Положення п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплює право запитувача на доступ до публічної інформації, яке гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати інформацію.
Згідно ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: - в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
Пункт 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає обов'язок розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію. Достовірність, точність і повність наданої інформації може бути встановлена лише, якщо її носій (копії документів) належним чином засвідчений уповноваженим органом.
Згідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем не надано доказів, що запитувана інформація належить до інформації з обмеженим доступом.
Також, суд зазначає, що ч. 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що визнання відповіді розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел є неправомірною відмовою в наданні інформації.
Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, у зв'язку з ненаданням належної відповіді відповідачем, суд приходить до висновку, що Всеукраїнській громадській організації "Комітет конституційно-правового контролю України" безпідставно відмовлено у доступі до публічної інформації, а тому позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Буковинського медичного університету Бойчука Т.М про визнання дій протиправними підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94,98,158-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними дії ректора Буковинського державного медичного університету Бойчука Т.М щодо надання неповної інформації.
3.Органу Державної казначейської служби України стягнути на користь - Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" понесені нею судові витрати у розмірі 34 грн. 41 коп. із Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
У судовому засіданні 17 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 21 жовтня 2013 року.
Суддя І.В.Маренич