27 червня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/488/13-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Маренича І.В.
секретаря судового засідання - Настасійчука О.В.
за участю:
представника позивача - не з'явився;
представника відповідача - Роскрута О.С.;
представника третьої особи - Зінчука П.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, третя особа на стороні позивача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про оскарження дій суд -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області (далі-Відповідач), третя особа на стороні позивача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в якому просить скасувати постанову ВП №13838855 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.02.2013 року в частині накладення арешту на транспортні засоби ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 та Skoda Suрег В реєстраційний номер НОМЕР_2, скасувати акт опису й арешту майна від 14.02.2013 року щодо автомобіля ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 та зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області повідомити про зняття арешту з транспортних засобів ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 та Skoda Suрег В реєстраційний номер НОМЕР_2 Реєстраційну службу Кіцманського районного управління юстиції, а також всі органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи провадять його реєстрацію.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 18 лютого 2013 року, на поштову адресу ДП «Лужанський експериментальний завод» надійшла постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні №13838855 від 14 лютого 2013 року із супровідним листом від 14.02.2013 №435\04-13, поштовий штемпель відправлення із м. Чернівці не конверті 15.02.13. В супровідному листі зазначено, що копія постанови направлена в Реєстраційну службу Кіцманського районного управління юстиції, а також в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його реєстрацію.
Згідно п. 1 Постанови арешт накладений на все майно, що належить боржнику ДП «Лужанський експериментальний завод», також окремо перелічено транспортні засоби. Постанову винесено головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернівецькій області Роскрутом О.С. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №31302055 щодо стягнення боргів з Державного підприємства «Лужанський експериментальний завод».
Проте фактично арешт накладений на визначені в пункті 1 оскаржуваної постанови транспортні засоби, які є державною власністю і перебувають на момент винесення оскаржуваної постанови у повному господарському віданні Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», а саме УАЗ 469 Б, Skoda Oktavia, ВАЗ 21070, ИЖ 2715 та Skoda Suрег В.
Позивач вважає постанову ВП №13838855 від 14.02.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження неправомірною та такою, що підлягає скасуванню з підстав викладених в позовній заяві.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, при цьому зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача позов не визнав та надав письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки оскаржувані дії та рішення вчинені й прийняті на підставі, в межах та в спосіб встановлений законом.
Представник третьої особи на стороні позивача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити посилаючись на обстави зазначені в позовній заяві.
Заслухавши пояснення представника відповідача, представника третьої особи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що в позові Державного підприємства «Лужанський експериментальний завод» слід відмовити повністю, а адміністративний позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін.
Судом встановлено, що 14.02.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Чернівецькій області Роскрутом О.С. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 31302055 про стягнення коштів з ДП «Лужанський експериментальний завод», що включає в себе: виконавче провадження № 13838855 від 17.09.2009 р. з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 4/236 від 11.06.2009р. про стягнення з ДП «Лужанський експериментальний завод» на користь ДП «Промавтоматика» боргу 17068 грн., державного мита 170,68 грн., витрат ІТЗ 69 грн.; виконавче провадження № 25825206 від 12.04.2011р. з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 14/5027 від 04.04.2011р. про стягнення з ДП «Лужанський експериментальний завод» на користь приватного підприємства «Волмарі» 55881,71 грн.; виконавче провадження №29211172 від 13.10.2011р. з примусового виконання виконавчого листа Чернівецького окружного адміністративного суду № 2а-1895 від 15.02.2011р. про стягнення з ДП «Лужанський експериментальний завод» на користь управління ПФУ в Кіцманському районі заборгованість з сумі 73042,87 грн.; виконавче провадження № 32589326 від 17.05.2012р. з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 5027/22 від 05.04.2012р. про стягнення з ДП «Лужанський експериментальний завод» на користь держави судового збору 643,16 грн.; виконавче провадження № 33245958 від 05.07.2012р. з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 5027/200 від 28.05.2012 про стягнення з ДП «Лужанський експериментальний завод» на користь ДК «Укртрансгаз» боргу 14021,62 грн. та судовий збір 1609,50 грн.; виконавче провадження № 33489270 від 23.07.2012 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 5027/126 від 16.05.2012р. про стягнення з ДП «Лужанський експериментальний завод» на користь ПАТ «Банк Народний Капітал» боргу 699000 грн., заборгованість по сплаті процентів 166193,50 грн., комісійна винагорода за послуги 7455,90 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів 8977,43 грн., 3% річних з простроченої суми по кредиту 32854,57 грн., 3% річних простроченої суми неоплачених процентів 2078,69 грн., інфляційне збільшення суми заборгованості основної суми кредиту 76191 грн., інфляційне збільшення суми по сплаті процентів 370,30 грн., та 19861,73 грн. с/збору; виконавче провадження № 33606660 від 30.07.2012р. з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 50276/359 від 09.07.2012р. про стягнення з ДП «Лужанський експериментальний завод» на користь ТОВ «Супермаш» 221122,33 грн. проведено опис та арешт майна боржника, а саме накладено арешт на все майно, що належить ДП «Лужанський експериментальний завод» та накладено арешт на транспортні засоби: УАЗ 469 Б реєстраційний номер НОМЕР_4; ВАЗ 21074 реєстраційний номер НОМЕР_5; Skoda Oktavia реєстраційний номер НОМЕР_6; ВАЗ 21070 реєстраційний номер НОМЕР_1; ИЖ 2715 реєстраційний номер НОМЕР_7; Skoda Suрег В реєстраційний номер НОМЕР_2 у межах суми звернення стягнення 1431907,00 грн., що підтверджується матеріалами справи , а саме постановою ВП №13838855 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.02.2013 року та актом опису й арешту майна від 14.02.2013 року.
Вищезазначені транспортні засоби, як і інше майно, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року №672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» комісією з реорганізації Державного підприємства «Лужанський експериментальний завод», утвореною наказом Мінагрополітики України від 30 листопада 2010 року №779 по Актам приймання-передачі №1,2,3 від 15.04.2011 року передано Державному підприємству «Укрспирт» та у вересні 2011 року зареєстровано за ним з місцем стоянки в Лужанському МПД ДП «Укрспирт» (смт. Лужани, Кіцманського району, Чернівецької області, вул. Центральна 53), що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1 та 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, і визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.
Відповідно до ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із ч.1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не довів, що дані транспортні засоби належать саме йому а не третім особам.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання Державне підприємство «Лужанський експериментальний завод» та Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.
Крім того, як вбачається з Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів - транспортні засоби які перелічені в оскаржуваній постанові ВП №13838855 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.02.2013 року зареєстровані за Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».
З чого слідує, що державний виконавець Роскрут О.С. під час винесення постанови ВП №13838855 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.02.2013 року, в порушення приписів п. 4.1.1., 4.2.5. та 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, не перевірив належність зазначеного в постанові майна боржнику, а отже дана постанова є незаконною та винесена всупереч чинному законодавству.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606 (далі - Закон №606).
Відповідно до ст. 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Розгляд спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень судів різних юрисдикцій у зведених виконавчих провадженнях належить до юрисдикції адміністративних судів при розгляді спорів щодо дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, які провадяться державним виконавцем з метою виконання зведеного виконавчого провадження.
Тому оскарження рішень державної виконавчої служби під час виконання рішень господарських судів та під час виконанні рішень судів різних юрисдикцій у зведених виконавчих провадженнях належить до юрисдикції адміністративних судів.
Як вбачається з позовної заяви, предметом оскарження у даній справі є дії та рішення відповідача, які прийняті ним у формі постанови. Тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 2 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 Закону № 606-XIV).
Частиною першою ст. 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 6. ст.12 Закону №606 боржник зобов'язаний письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Статтею 18 Закону №606 (у редакції на момент виникнення правовідносин) встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону
Згідно ст.49 Закону №606 (у редакції на момент виникнення правовідносин) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Статтею 60 Закону №606 (у редакції на момент виникнення правовідносин) визначено, що у разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі.
Пункт 8 частини 1 статті 49 Закону №606 передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно ч.3 ст.49 Закону №606 про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч.1 ст. 83 Закону №606 контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Положеннями ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і в порядку, які визначені виконавчим документом.
Отже державний виконавець Роскрут О.С. під час винесення постанови ВП №13838855 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.02.2013 року та акту опису й арешту майна від 14.02.2013 року діяв всупереч наведеним положенням Закону, якими визначено обов'язок органів державної виконавчої служби неухильно виконувати приписи Закону, оскільки йому було відомо, що транспортні засоби які перелічені в оскаржуваній постанові зареєстровані за Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», що підтверджується матеріалами справи та встановлено під час судового розгляду.
Під час розгляду справи позивач не довів, що дані транспортні засоби належать саме йому а не третім особам.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Органів місцевого самоврядування" їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що дії та рішення відповідача суперечать вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71-86, 94, 99, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. В позові Державного підприємства «Лужанський експериментальний завод» відмовити повністю.
2. Позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» задовольнити повністю.
3. Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 лютого 2013 року в частині накладення арешту на транспортні засоби ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 та Skoda Suрег В реєстраційний номер НОМЕР_2.
4. Скасувати акт опису й арешту майна від 14.02.2013 року щодо автомобіля ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1.
5. Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області повідомити про зняття арешту з транспортних засобів ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 та Skoda Suрег В реєстраційний номер НОМЕР_2 Реєстраційну службу Кіцманського районного управління юстиції, а також всі органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи провадять його реєстрацію.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
У судовому засіданні 27 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 02 липня 2013 року.
Суддя Маренич І.В.