28 березня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/586/13-а
09 год. 24 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Маренича І.В.
секретаря судового засідання - Столяра О.О.
за участю:
представника позивача - Івановича М.І.;
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кіцманської міжрайонної державної податкова інспекція Чернівецької області державної податкової служби до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Кіцманська міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області державної податкової служби (далі-позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 3373,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками Кіцманської МДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2011 р. з питань нарахування, утримання та сплати (перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб (акт від 12 липня 2012 року №001062/791/1700/НОМЕР_1).
Відповідно до акта перевірки фізична особа - ОСОБА_2 за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2011 р., відповідно до отриманих відомостей Оршівської сільської ради отримала від ВАТ "Шепетівська реал база хлібопродуктів" кошти від продажу корпоративного права на майнові паї отримані нею не в процесі приватизації, а в наслідок дарування, спадщини.
Згідно наданої Оршівською сільською радою інформації, дата посвідчення договору купівлі - продажу корпоративних прав, які належали платнику податків ОСОБА_2 та набуті нею не в процесі приватизації - 17.04.2009 р. Вартість паю без урахування коефіцієнта індексації становила 12158,00 грн. Коефіцієнт індексації оцінки майнового паю становив 1,85. Сума коштів отриманих за відчуження корпоративних прав з урахуванням коефіцієнту складає 22492,30 грн. Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 18.1 "а" статті 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", від 22 травня 2003 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, фізична особа ОСОБА_2 декларацію про отримані нею доходи за 2008 рік не подала та, відповідно, податок з доходів фізичних осіб у сумі 3373,85 грн. не сплатила, чим порушила вимоги пункту 179.1. статті 179 ПКУ.
За результатами розгляду акта перевірки №001062/791/1700/НОМЕР_1) від 12.07.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.08.2008р. по 31.12.2011р., прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 року №0010431700 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 3373, 85 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала просила відмовити в позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.
18 листопада 2008 року Оршовецькою сільською радою видано ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серія ЧВ №6/1-14 001556 .
31 липня 2008 року між ОСОБА_2 (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4(покупець) укладено договір купівлі-продажу права власності на майнові права засвідчені майновим сертифікатом. Згідно зазначеного договору продавець продав, а покупець купив належне продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства у пайовому фонді майна СВК "Агрофірма "Оршівська", відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 17.04.2001 року, частка якого визначена в розмірі 12158 грн.
25 лютого 2011 року Шепетівська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області надіслала листа начальнику Державної податкової інспекції у Кіцманському районі в якому зазначила, що Шепетівською ОДПІ в період з 19.04.2010 року по 19.05.2010 року проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів", перевірений період становить з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.
Вказаним листом повідомлено позивача про те, що ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" 24 липня 2008 року уклала договір комісії №1 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 про те, що останній зобов'язується за дорученням ВАТ "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів", за винагороду вчинити угоди з купівлі у співвласників майнових паїв (належних майнових прав на пайове майно) СВК "Агрофірма"Оршівська". В подальшому згідно вищевказаного договору комісії ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» перераховано на рахунок ПП ОСОБА_4 кошти для проведення закупівлі майнових паїв у громадян .
Посадовими особами Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку з питань нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб - фізичної особи ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено акт перевірки №001062/791/1700/НОМЕР_1 від 12 липня 2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.08.2008 року по 31.12.2011 року. Перевіркою виявлено порушення пункту 179.1 ст.179 Податкового кодексу України, п.п. а) п.18.1 ст.18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-ІV, та донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі - 3373,85 грн.
На підставі зазначеного акту позивачем 19 липня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0010431700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 3373,85 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади оподаткування доходів фізичних осіб визначено Законом України від 22.05.2003р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі-Закон №889), який був чинний на момент спірних правовідносин.
Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону №889 загальний оподатковуваний дохід це - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).
Згідно п.п.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону №889 до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.
В ході судового розгляду сторонами не заперечувався той факт, що право власності на майновий пай, засвідчений майновим сертифікатом Серія ЧВ №6/1-14 001556 набуто відповідачем не в процесі приватизації, а в наслідок спадщини.
Згідно ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Враховуючи викладене вище, суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що кошти в сумі 22492,00 грн., які отримані відповідачем згідно договору купівлі-продажу права власності на майнові права, в розумінні п.1.6 ст.1 Закону №889 є оподатковуваним доходом, та не підпадають під визначення п.п.4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону №889, оскільки, як зазначалось вище корпоративні права на майно набуті відповідачем в спадщину, а не в процесі приватизації.
Однак суд не може погодитись із доводами та обґрунтуваннями позивача в тій частині, що саме відповідач в даних правовідносинах зобов'язаний був сплати податок з доходів фізичних осіб за ставкою податку визначеною п.7.1 ст.7 Закону №889 в розмірі 15 відсотків від об'єкта оподаткування, виходячи з наступного.
Згідно п.1.5 ст.1 Закону №889 податковий агент це - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п.п.8.2.2 ст.8 Закону №889 особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Аналізуючи зазначені вище норми та встановлені обставини справи вбачається, що в правовідносинах купівлі-продажу майнових прав у фізичної особи ОСОБА_2 - Відкрите акціонерне товариство «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів», код ЄДРПОУ 00956715, від імені якої діяв по договору комісії №1 ПП ОСОБА_4, в розумінні п.1.5 ст.1 Закону №889 є податковим агентом, який окрім іншого не відповідає вимогам п.п.8.2.2 ст.8 цього Закону, що в черговий раз підтверджує статус такого платника.
Підпунктами 8.1.1, 8.1.2, 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону №889 визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Як зазначалось вище дохід в сумі 22492,00 грн., який отриманий відповідачем, в розумінні п.1.6 ст.1 Закону №889 є оподатковуваним доходом, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок по сплаті податку з доходів фізичних осіб в даних правовідносинах покладався саме на податкового агента - ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів», і аж ні в якому разі на фізичну особу ОСОБА_2
Відповідно до п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону №889 у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
В спірних правовідносинах не було встановлено жодного факту, який би вказував на те, що під час купівлі-продажу прав на майновий пай, ОСОБА_2 або ж ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» використовувала послуги торговця цінними паперами, або така особа надавала послуги платнику податків щодо виконання функцій податкового агента.
Даючи оцінку у правовідносинах сторін, суд вважає за необхідне також зазначити і те, що в ході перевірки податковим органом безпідставно та необґрунтовано в акті перевірки зроблено висновки про те, що відповідачем порушено вимоги п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, та п.п. а) п.18.1 ст.18 Закону №889.
Так, згідно п.п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.п. а) п.18.1 ст.18 Закону №889 річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів.
На думку суду, податковий орган визначив відповідачу податкові зобов'язання за «загальними нормами», які стосуються обов'язку подання податкової декларації, не мотивувавши свою позицію по здійсненим нарахуванням в сумі 3373,85 грн. жодною нормою податкового законодавства, яка матеріально б підтверджувала такі донарахування.
При цьому також, податковий орган, визначаючи в акті перевірки порушення відповідачем зазначених вище норм, не взяв до уваги норми п.п.18.2 ст.18 Закону №889, якими визначено, що для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу позивач, як суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованості позовних вимог, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Розподіл судових витрат, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 94 КАС України, не здійснюється, оскільки відповідач не надав суду доказів про понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд-
1. В позові відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
У судовому засіданні 28 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 01 квітня 2013 року.
Суддя І.В.Маренич