Справа № 1311/2014/12 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.
Провадження № 22-ц/783/5209/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
Категорія:30
11 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,
секретаря: Глинського О.А.,
з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 25 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановила:
рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 25 листопада 2013 року у задоволені вказаному вище позові відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним. Прийнятим в порушення норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема апелянт посилаючись на обставини дорожньо-транспортної пригоди та тривалість лікування сина після ДТП, зазначає, що його син переніс фізичні, моральні та душевні страждання, які не припинилися і до цього часу, внаслідок травм у сина порушився нормальний життєвий ритм, а відтак зазначеного суд не врахував. Крім того, апелянт зазначає, що судом не було враховано положення ст.1167 ЦК України, якою передбачено відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
В жовтні 2012 року позивач в інтересах свого неповнолітнього сина звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з відповідача 400 000 грн. на відшкодування заподіяної сину моральної шкоди внаслідок заподіяних ДТП тяжких тілесних ушкоджень та перенесених у зв'язку з цим фізичними, моральними та душевними стражданнями.
Відмовляючи у задоволені вимог районний суд виходив з того, що по факту ДТП відносно відповідача було відмовлено в порушені кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину, відповідач під час перебування потерпілого на лікуванні оплачував його лікування, додаткове харчування, має на утримані двох малолітніх дітей. Крім того, відмовляючи у задоволені вимог суд виходив і з того, що відповідачем було відшкодовано моральну і матеріальну шкоду та виходячи з принципу розумності та справедливості.
Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Зазначеним вимогам закону рішення районного суду не відповідає.
Як вбачається з матеріалів перевірки по ЖРЗПЗ № 1236 від 03.11.2008 р. про відмову в порушенні кримінальної справи Кам'янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області та постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 09 грудня 2010 року, 03 листопада 2008 року, близько 14 год., відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «CITROEN JUMPER», державний номерний знак НОМЕР_1, на вул. Незалежності, що в смт. Новий-Яричів Кам'янка-Бузького району, здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_6, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 945/2008 від 03.11.2008 р. у ОСОБА_6 були виявлені пошкодження у вигляді - забою головного мозку важкого ступеня, переломи склепіння та основи черепа, двобічні субдуральні гідроми, забійну скальповану рану тилу правої ступні, відкритий переломо-вивих кісток нижньої третини обох кісток правої гомілки, вивих таранної кістки правої ступні, переломи плюснових кісток та основних флангів пальців правої ступні, розриви сухожилків правої великогомілкової кістки, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення (а.с.62, 63).
Відповідно до висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області № 1/909 від 12.11.2008 р. слідує, що з технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали дії пішохода ОСОБА_6, що виразились в тому, що він вибіг з тротуару на проїзну частину дороги з права на ліво на смугу руху автомобіля марки «CITROEN JUMPER», державний номерний знак НОМЕР_1, на такій відстані, на якій його водій ОСОБА_4 вже був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху.
Постановою слідчого СВ Кам'янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області Андрушків В.Б. від 09 грудня 2010 року в порушені кримінальної справи по факту ДТП, яка мала місце в смт. Новий-Яричів Кам'янка-Бузького р-ну, внаслідок якої потерпів ОСОБА_6, відмовлено за відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст.286 КК України (а.с.21, 22).
Відповідно повідомлення директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів смт. Новий Яричів, де навчався потерпілий, слідує, що починаючи з ІІ семестру 5-го класу ОСОБА_6, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень при ТДП, школу не відвідував, вчителі ходили до дому, учень був на індивідуальному навчанні і перебуває на індивідуальному навчанні до цього часу (а.с.33).
Згідно наданих медичних документів (витягів з історії хвороби, витягів з медичних карт) ОСОБА_6 періодично знаходився на лікуванні протягом 2008-2012 років і це лікування було пов'язане з отриманням тілесних ушкоджень при вказаній вище ДТП (а.с.6-13, 34-42).
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Як встановлено судом, неповнолітній син позивача отримав тяжкі тілесні ушкодження внаслідок ДТП, тобто дії джерела підвищеної небезпеки, яким керував відповідач.
Відповідно до матеріалів справи, зокрема наданих відповідачем товарних чеків, квитанцій, останнім придбавались для потерпілого ліки, продукти харчування та необхідні товари у зв'язку з перебуванням ОСОБА_6 на лікуванні, що пов'язано з ДТП, яка мала місце 03 листопада 2008 року.
Доказів про сплату коштів відповідачем або відшкодування відповідачем потерпілому іншим шляхом моральної шкоди в справі немає, а відповідачем не представлено. Посилання представника на те, що відповідачем відшкодована моральна шкода шляхом організації людей для здачі крові потерпілому та вчинення молитов, на думку колегії не є цим майном або способом, яким відшкодовується моральна шкода в сенсі ст.23 ЦК України.
Згідно із ч.ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
В справі немає доказів на ствердження того, що шкода ОСОБА_6 була заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Поряд з цим, згідно з чинним законодавством, самі по собі груба необережність допущена потерпілим, не звільняють в цілому заподіювача шкоди від її відшкодування, а лише можуть впливати на розмір такого відшкодування (ст.1193 ЦК).
Відтак, при розгляді справи районний суд зазначеного не врахував.
Спричинення ОСОБА_6 моральної шкоди підтверджується матеріалами справи, зокрема самою дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, перенесенням стресом, душевними страждання, спричинення фізичного болю, характеру та обсягу таких страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав малолітній, перенесенням численних операцій, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, стан потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і навчальних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відтак, колегія судів приходить до висновку, що позов ОСОБА_2, який діє в інтересах свого неповнолітнього сина, підлягає до задоволення.
Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди колегія суддів виходить з характеру та обсягу страждань, яких зазнав ОСОБА_6, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням обставин справи, в тому числі враховує стан потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і навчальних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, обставини, за яких зазнав тілесних ушкоджень потерпілий. При цьому колегія суддів виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому приходить до висновку про визначення розміру моральної шкоди в сумі 30 000 грн.
За таких обставин рішення районного суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог.
З урахуванням вимог 79, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати, які підлягали сплаті в суді першої та апеляційної інстанцій, відповідно в сумі 223,60 грн. та 121,80 грн.
Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.313,317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 25 листопада 2013 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого - АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області, 30 000 (тридцять тисяч) грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди неповнолітньому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 345 грн. 40 коп. судового збору в дохід держави.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Гірник Т.А.
Левик Я.А.