Справа № 362/1922/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/658/14 Доповідач у 2 інстанції Зіміна
Категорія 18 14.08.2014
Іменем України
14 серпня 2014 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання: ОСОБА_5 , ОСОБА_6
з участю: прокурора: ОСОБА_7
обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києва в режимі відеоконференцзв'язку матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2014 року,-
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2014 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. М. Бугаївка, Васильківського району, Київської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою,не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 14.08.2008 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст. 186, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, 17.07.2009 року постановою Васильківського міськрайонного суду скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, визначеного вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.08.2008 року і направлено для відбування покарання у вигляді 5 років позбавлення волі,
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_9 від відбування покарання звільнено з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін 3 (три) роки та покладено на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Васильків, Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого 20.06.2004 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст. 289, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 18.04.2005 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 357, ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі; 18.02.2010 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190, ст. 71 КК України до двох років позбавлення волі; 21.01.2013 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу 850 грн,
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_10 від відбування покарання звільнено з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін 2 (два) роки та покладено на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. М. Бугаївка, Васильківського району, Київської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше судимого 18.04.2005 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 357, ч.2 ст. 289, ст.. 69, ч.1 ст. 70 до 3 років 3 місяців позбавлення волі; 05.07.2007 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 16.11.2011 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі; 12.03.2014 року Таращанським районним судом Київської області за ч.1 ст. 125 КК України та призначено покарання до штрафу в розмірі 850 грн,
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання звільнено з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін 2 (два) роки 6 (шість) місяців та покладено на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Іспитовий строк ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відраховується з дня постановлення вироку - 23.05.2014 року.
Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченими було вчинено за наступних обставин.
14.03.2014 року, близько 10 год. ОСОБА_9 , проходячи повз приміщення гаража, що належить ОСОБА_12 , розташованого біля будинку АДРЕСА_7 на території військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , помітив, що у задній цегляній стіні даної будівлі мається отвір. ОСОБА_9 розібравши частину задньої цегельної стіни даної будівлі виявив, що в середині знаходяться речі, вироблені з металу, після чого залишив дане місце.
Того ж дня, близько 12 год., ОСОБА_9 на стадіоні ЗОШ №9 м. Василькова Київської області, зустрів своїх знайомих ОСОБА_8 і ОСОБА_10 та запропонував їм вчинити крадіжку майна з вищезазначеного гаражу, на що останні погодились. Після цього, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , повторно, за попередньою змовою між собою, маючи намір на таємне викрадення чужого майна та реалізуючи свій злочинний намір, прийшли до приміщення гаражу ОСОБА_12 розташованого біля будинку №10 на території військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , де ОСОБА_9 через вищевказаний отвір в стіні проник в середину будівлі гаража,звідки виконуючи попередню домовленість передав ОСОБА_10 і ОСОБА_8 , які знаходились біля даного отвору в стіні 4 колеса в зборі з гумою вартістю 700 грн. за одну шину та легко сплавними дисками вартістю 800 грн. за один диск до автомобіля «КІА Соул» розміром 195х65х15 на загальну суму 6000 грн., 3 чавунні радіатори типу М-140 по 7 секцій кожний радіатор, вартістю 50 грн. за секцію, на загальну суму 1050 грн, які вони разом сховали в кущах неподалік вищезазначеного приміщення гаражу. Після цього, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 пішли до ринку «Западинський» м. Василькова Київської області, де домовились з водієм автомобіля ВАЗ 21063, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_13 , про перевезення викрадених речей для подальшої їх реалізації. Про злочинні наміри останніх ОСОБА_13 нічого відомо не було. Сівши у вищевказаний автомобіль, вони приїхали до місця знаходження майна, де ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 завантажили викрадені з приміщення гаража ОСОБА_12 речі в середину автомобіля ВАЗ 21063, д.н. НОМЕР_2 , та з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 7050 грн. Викраденим розпорядились на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи доведеність вини обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , зазначає, що вирок суду є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та неправильним звільненням обвинувачених від відбування покарання.
Так, суд при призначенні покарання ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , встановленого санкцією ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України не повною мірою врахував обставини справи, характер вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинувачених.
Апелянт зазначає, що при звільненні ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, судом не враховано, що останній судимий за вчинення злочину майнового характеру, покарання за який відбував реально, у зв'язку з порушенням порядку відбування іспитового строку. Новий злочин ОСОБА_9 вчинив через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.
Також, судом при звільненні ОСОБА_8 та ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням не враховано, що вони неодноразово судимі за вчинення злочинів майнового характеру, за які з урахуванням ст. 71 КК України покарання відбували реально.
Зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпеку та небажання обвинувачених вставати на шлях виправлення.
Судом належним чином не враховано, що ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 скоїли новий умисний тяжкий злочин, маючи не зняті та не погашені у встановленому порядку судимості, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 мають по 4 судимості, за місцем проживання характеризуються посередньо, не працюють, що свідчить про небажання виправитися та вести законний спосіб життя, а тому на думку прокурора застосування ст. 75 КК України є необґрунтованим і не буде сприяти перевихованню обвинувачених, які належних висновків для себе не зробили і продовжили скоювати злочини після виходу з місць позбавлення волі.
В зв'язку з цим апелянт просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 засудити за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, ОСОБА_8 засудити за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, ОСОБА_10 засудити за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити;
обвинувачених, які проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні;
вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинувачених з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду про доведеність вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, наведених у вироку, підтверджуються зібраними у справі доказами, які були дослідженні судом першої інстанції, проаналізовані, і яким суд дав належну оцінку. Вирок у цій частині учасниками судового розгляду не оспорюється.
Кваліфікація дій засуджених за ч.3 ст. 185 КК України є правильною і учасниками судового розгляду не оскаржується, а тому відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядається.
Разом з тим, вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 покарання на підставі п.1 ч.1 ст. 413, ст. 414 КПК України, в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених та неправильним звільненням обвинувачених від відбування покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання..
Як вбачається з вироку, при призначені обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 покарання, суд вказав , що враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особи винних, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вказавши, що враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи обвинувачених, фактично цього не врахував і призначив обвинуваченим покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого і даним про їх особи, тим самим не виконав вимоги ст. 65 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Свій висновок про можливість застосування до обвинувачених ст. 75 КК України та звільняючи їх від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладення на них певних обов'язків, суд мотивував врахуванням тяжкості вчиненого злочину, ролі кожного з обвинувачених при вчиненні злочину, посередню характеристику обвинувачених, їх щире каяття, суму завданої шкоди, та те, що обвинувачені відшкодували матеріальні збитки і потерпілий до обвинувачених претензій не має.
Однак, на думку колегії суддів, застосовуючи до обвинувачених ст. 75 КК України, суд першої інстанції не врахував те, що обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 скоїли новий умисний злочин, маючи не зняті та не погашені у встановленому порядку судимості, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, ОСОБА_9 порушив умови відбування покарання з випробуванням, в зв'язку з чим був направлений на відбування покарання реально, вчинив новий злочин через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 мають по 4 судимості, за місцем проживання обвинувачені характеризуються посередньо, не працюють.
За вказаних обставин колегія суддів вважає, що виправлення обвинувачених можливе лише тільки в умовах ізоляції їх від суспільства, а тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням в цій частині нового вироку.
При призначенні обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 покарання, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, обставини його вчинення та наслідки, дані про особи обвинувачених, які посередньо характеризуються за місцем проживання, скоїли умисний тяжкий злочин, маючи не зняті та не погашені у встановленому порядку судимості, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання і вважає за необхідне призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.
При цьому, колегія суддів вважає, що призначене кожному обвинуваченому покарання за своїм розміром є занадто суворим, призначене без врахування тих обставин, що обвинуваченні визнали свою вину, щиро розкаялись у вчиненні злочину, повністю відшкодували шкоду, без врахування думки потерпілого, який претензій до обвинувачених не має.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити покарання кожному із обвинувачених до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде відповідати вимогам кримінального закону і є необхідним і достатнім для досягнення його мети.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області;-
засудила :
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2014 року в частині призначеного ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 покарання - скасувати.
Ухвалити свій вирок, яким:
ОСОБА_9 призначити покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
ОСОБА_8 призначити покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
ОСОБА_10 призначити покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання засудженим вираховувати з моменту взяття під варту при зверненні вироку до виконання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
(підпис) ОСОБА_2
(підпис) ОСОБА_3
(підпис) ОСОБА_4
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_2