про повернення позовної заяви
"14" серпня 2014 р.№ 916/3198/14
Суддя господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І., отримавши зареєстровану 11.08.2014р. за вх. № 3262/14
позовну заяву публічного акціонерного товариства „Дельта Банк"
до товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Жилбуд"
про стягнення 621 340,40 грн.
встановила:
Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Жилбуд" 621 340,40 грн. заборгованості за кредитним договором.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд вважає за необхідне повернути їх без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Положеннями ст. 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В свою чергу, у відповідності до ст.ст. 1 - 3 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
На підтвердження виконання процесуального обов'язку сплати судового збору позивачем було додано до позовної заяви (вх. ГСОО № 3262/14 від 11.08.2014р.) оригінал платіжного доручення № 23045278 від 19.03.2014р. із відміткою на зворотньому боці про зарахування грошових коштів в дохід державного бюджету, яким підтверджується перерахування публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" на користь державного бюджету суми судового збору в розмірі 12 426,81 грн. Проте, як вбачається із інформації, яка міститься в автоматизованій системі документообігу господарського суду, платіжне доручення № 23045278 від 19.03.2014р. було використане публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" в якості доказу оплати судового збору за подання позовної заяви (вх. ГСОО № 1350/14 від 08.04.2014р.) до товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Жилбуд". Згідно з довідкою відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Одеської області, було зафіксовано, що до позовної публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (вх. ГСОО № 1350/14 від 08.04.2014р.), як доказ сплати судового збору було використане ідентичне платіжне доручення № 23045278 від 19.03.2014р. на суму 12 426,81 грн., тобто фактично позивачем двічі використано оригінал одного платіжного документу про сплату судового збору..
Наведене оцінюється господарським судом як приховане нехтування процесуальним обов'язком оплати судового збору за пред'явлення кожного окремого позову, наслідком чого, за умови відсутності контролю справляння судового збору до державного бюджету з боку суду, стало б ненадходження грошових коштів до державного бюджету, які використовуються для матеріально-технічного забезпечення судової гілки влади.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що платіжне доручення № 23045278 від 19.03.2014р. на суму 12 426,81 грн. вже було використано позивачем за подання іншого позову публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", господарський суд дійшов висновку, що даний платіжний документ не може вважатись доказом сплати позивачем судового збору за подання даної позовної заяви, оскільки фактично сума судового збору за подання даного позову до державного бюджету не надходила.
Таким чином, з огляду на той факт, що платіжне № 23045278 від 19.03.2014р. на суму 12 426,81 грн. не може вважатись доказом сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви (вх. ГСОО № 3262/14 від 11.08.2014р.), суд доходить висновку, що публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" не було сплачено до державного бюджету відповідної суми судового збору, що тягне за собою необхідність застосування до даної позовної заяви правових наслідків, визначених ст. 63 ГПК України.
Таким чином, доказів, підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, - до позовної заяви не додано.
Згідно п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмір.
Відповідно до ч.3 ст.63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. п. 4 ч.1 ст.63, ст.86 ГПК України, суд ухвалив:
Позовну заяву публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" з доданими до неї документами повернути без розгляду.
Додаток: позовна заява на 4 (чотирьох) аркушах з додатками до неї на 36 (тридцяти шести) аркушах, конверт.
Ухвалу господарського суду може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Мостепаненко Ю.І.