08 серпня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2397/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Маєцька Н.Д.
при секретарі Нагорна Л.І.,
за участю:
позивача: не з'явився, ,
представника відповідача: не з'явився ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чопської митниці Міндоходів про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в період з 19 липня 2012 року по 09 липня 2014 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а відтак у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.
04.08.2014 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами у справі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 р. у справі № 2а-0770/2035/12 року визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України «Про припинення перебування на державній службі» від 18.05.2012 №1033-к «Про припинення перебування на державній службі» ОСОБА_1 - головного інспектора сектора митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Чопської митниці; визнано протиправним та скасовано наказ Чопської митниці від 18.05.2012 року №897-к «По особовому складу» про проведення з ОСОБА_1 розрахунку; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Лужанка» Чопської митниці; зобов'язано Чопську митницю Міністерства доходів і зборів України виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2012 року по 19.07.2012 року, допустивши негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у сумі 4125,53.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 р.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.11.2013 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. скасовано, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 р. про задоволення позову - залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 17 червня 2014 року у задоволенні заяви Чопської митниці Міндоходів відмовлено.
Однак, оскільки позивача поновлено Наказом Чопської митниці Міндоходів тільки 09.07.2014 року, то на його думку стягненню підлягає сума за весь час вимушеного прогулу, а саме за період з 19.07.2012 року по 09.07.2014 року, оскільки у вказаний період позивач не працював та заробітну плату не отримував, внаслідок затримки виконання рішення на нову роботу працевлаштуватися не міг.
08.08.2014 року позивач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд зобов'язати Чопську митницю Міндоходів виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період, починаючи з 19.07.2012 р. по 09.07.2014 р., виходячи із середньомісячної заробітної плати розміром 4125,53.
Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, згідно якого позов не визнав та просить суд відмовити в його задоволенні, вважаючи безпідставними вимоги щодо стягнення заробітної плати за весь час затримки виконання рішення. Зазначив, що позивач просить стягнути середній заробіток за період, який розпочався після постановлення рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, однак, в означений період позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем. Правомірність дій відповідача, які мають відношення до справи, вказує на відсутність підстав для стягнення коштів з останнього. Також, після винесення вказаної постанови суду від 19.07.2012 р. позивач на Чопську митницю не з'являвся, при цьому жодних дій, які б вказували на намір позивача вступити в трудові правовідносини з Чопською митницею позивачем не вчинялися. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, а тому, воно не може бути реалізоване без волевиявлення позивача. Також, вказав, що позивач в порушення ст. 236 КЗпП України звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з новим позовом, натомість вирішення питання пов'язаного з виконанням (невиконанням) рішення прийнятого у справі про поновлення на роботі повинно розглядатися в межах раніше вирішеної справи. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07. 2012 року по справі №2а-0770/2035/12 було задоволено позовні вимоги позивача до Чопської митниці Державної митної служби України, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України «Про припинення перебування на державній службі» від 18.05..2012 №1033-к «Про припинення перебування на державній службі» ОСОБА_1 - головного інспектора сектора митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Чопської митниці; визнано протиправним та скасовано наказ Чопської митниці від 18.05.2012 року №897-к «По особовому складу» про проведення з ОСОБА_1 розрахунку; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Лужанка» Чопської митниці; зобов'язано Чопську митницю Міністерства доходів і зборів України виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2012 року по 19.07.2012 року, допустивши негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у сумі 4125,53.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року по справі №2а-0770/2035/11 було скасовано, а в позовних вимогах відмовлено та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Чопської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасвування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку .
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.11.2013 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року по справі №2а-0770/2035/12 скасовано, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року залишено в силі.
Постановою Верховного суду України від 17 червня 2014 року у задоволенні заяви Чопської митниці Міндоходів відмовлено.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суд від 10.04.2014 року заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №2а-0770/2035/11 було задоволено. Даною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року було встановлено спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом поновлення Чопською митницею Міндоходів позивача на посаді головного інспектора сектора митного оформлення митного поста "Лужанка" Чопської митниці Міндоходів.
Відповідно до Указу Президента України 24.12.2012 р. № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство доходів і зборів України, при цьому реорганізовано державну митну службу та Державну податкову службу України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 166-р погоджено з пропозицією Міністерства доходів і зборів України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство Указом Президента України від 18.03.2013 р. № 141 «Про Міністерство доходів і зборів України» функцій і повноважень Державної митної служби України та Державної податкової служби.
Таким, чином, правонаступником прав та обов'язків Держмитслужби України є Міністерство доходів і зборів України.
09.07.2014 року Чопською митницею Міндоходів видано наказ за №421-о, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектора митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Чопської митниці Міндоходів. Також, 09.07.2014 року датований запис в трудовій книжці позивача про поновлення на роботі.
Таким чином, виконання постанови суду від 19.07.2012 р. про поновлення на роботі, незважаючи на негайне виконання відбулося 09.07.2014 р.
При цьому, як вбачається із записів у трудовій книжці позивача, що з часу звільнення з митних органів до моменту поновлення на посаді позивач не був працевлаштований та відповідно до довідки Ужгородського міського центру зайнятості в період з 19.07.2012 р. по 09.07.2014 р. на обліку в Ужгорожському центрі зайнятості не перебував.
Відповідно до статтті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Згідно ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 256 КАС України передбачено негайне виконання постанов суду щодо поновлення на посаді у відносинах публічної служби, тобто ще до набрання цим рішенням законної сили.
Згідно з вимогами частини 5 статті 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Згідно преамбули Закону України «Про виконавче провадження», цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Аналіз наведених норм Конституції України, КАС України, Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що органи державної влади повинні дотримуватись принципу верховенства права, поважати судові органи, та виконувати судові рішення які набрали законної сили або допущені до негайного виконання добровільно, без звернення до примусового виконання, та без висунення додаткових умов виконання судового рішення.
Згідно ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу», згідно зі ст.ст. 9, 30 якого правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Оскільки, спірні правовідносини не врегульовані вищенаведеними законодавчими актами, слід застосувати норми трудового законодавства.
Згідно ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, згідно ст.236 КЗпП проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Аналіз змісту ст.236 КЗпП України, дає підстави дійти висновку про те, що обов'язок Чопської митниці виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно.
Хоча наявність вини відповідачів у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення які набрали законної сили повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.
Крім того, до даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.
Відповідно до п.2 ст.257 КАС України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання. Тобто, постанова суду від 19.07.2012 року підлягала виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду сулами трудових спорів », рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказ.
Таким чином, період з дня ухвалення Закарпатським окружним адміністративним судом постанови в адміністративній справі №2а-0770/2035/11 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в митних органах.
За вказаний період позивачеві, в порушення вимог статті 236 КЗпП України, середній заробіток за час затримки його поновлення виплачено не було.
Відповідно до ч.3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати".
Відповідно до п.2 Порядку у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
П.8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбаченних чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбаченних чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З Довідки від 19.07.2012 року № 4/15-356про середню заробітну плату ОСОБА_1 (розрахунковий період - з березня 2012 по квітень 2012) вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 4125,53 грн., а середньогодинна заробітна плата - 25,31 грн.
За наведених обставин,суд приходить до висновку, що позовну заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.07.2012 р. по 09.07.2014 р. слід задовольнити частково, оскільки постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 р., зокрема стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.05.2012 по 19.07.2012. Крім того, позивача було поновлено на роботі 09.07.2014 р., який був йому оплачений як перший робочий день, а тому стягненню підлягає середній заробіток за період з 20.07.2012 р. по 08.07.2014 р.
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.08.2011 р. № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2012 рік» норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за липень 2012 року складає 176 годин, за період з 20.07.2012 по 31.07.2012 - 64 години; з 01.08.2012 - 862 години (а саме: за серпень 175 год. + за вересень 160 год. + за жовтень 184 год. + за листопад 176 год.+ грудень 167 год.).
Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2012 р. № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні на 2013 рік складає 2002 години.
Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні за період з 01.01.2014 по 08.07.2014 р. складає 1003 години (а саме: за січень 167 год. + за лютий 160 год.+ за березень 159 год. + за квітень 167 год. + за травень 151 год. + за червень 151 год. + за липень 48 год).
Таким чином, належний до виплати позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі складає: 25,31 х 64+862+2002+1003, що дорівнює 99493,61 грн.
Згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходивпри визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Суд не погоджується із твердженням представника відповідача про те, що даний адміністративний позов має розглядатися, як матеріали до первинного позову, пов'язаного із поновленням позивача, а не як окремий позов.
Суд таку думку представника відповідача спростовує наступним. Оскільки, наказом відповідача від 09.07.2014 року за №421-о вже був поновлений на посаді, отже всі інші відносини між сторонами врегульовуються шляхом подачі до суду окремого адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить висновку про необхідність задоволення позовної заяви та відновлення порушених прав позивача, шляхом ухвалення постанови про виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року по справі №2а-0770/2035/12.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення про поновлення на роботі - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Чопську митницю Міндоходів (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 38720707) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 20 липня 2012 року по 08 липня 2014 року в розмірі 99493,61 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста дев'яносто три гривні 61 коп.) грн.без утримання обов'язкових податків та зборів з даної суми до Державного бюджету України.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяН.Д. Маєцька