іменем україни
6 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Амеліна В.І., Карпенко С.О., Парінової І.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - ПрАТ «СК «Інгосстрах») до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа - ОСОБА_5, про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 лютого 2014 року,
ПрАТ «СК «Інгосстрах» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 12 жовтня 2009 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір страхування, згідно з яким компанія зобов'язалася у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми в порядку та на умовах, передбачених договором. Предметом страхування за договором є майнові інтереси ОСОБА_5, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем FORD TRANZIT, державний реєстраційний реєстраційний номер НОМЕР_1. 15 січня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля CHEVROLET Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 2 березня 2010 року визнаний винним у ДТП. У зв'язку з пошкодженням автомобіля ОСОБА_5 завдано шкоду на суму 4 022 грн 96 коп. Зазначене страхове відшкодування за мінусом передбаченої договором франшизи було виплачено ОСОБА_5 в повному розмірі. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути на його користь в порядку регресу в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування: з ОСОБА_4 - 416 грн 63 коп., з ПрАТ «УПСК», яким була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 - 3 606 грн 34 коп.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 5 лютого 2014 року, позов ПрАТ «СК «Інгосстрах» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» в порядку регресу в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 416 грн 63 коп.
Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» в порядку регресу у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, 3 606 грн 34 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПрАТ «УПСК» просить скасувати зазначені судові рішення в частині стягнення з нього суми страхового відшкодування та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судові рішення в частині стягнення суми страхового відшкодування з ОСОБА_4 не оскаржуються, а тому касаційному перегляду не підлягають.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позов та стягуючи в порядку регресу суму страхового відшкодування з ПрАТ «УПСК», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог. Крім того, суд правильно виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки однією з сторін спору (співвідповідач) є фізична особа, вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні були дотримані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: В.І. Амелін
С.О. Карпенко
І.К. Парінова