11 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Амеліна В.І., Ситнік О.М.,
Мартинюка В.І., Ступак О.В.,-
розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня
2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа - Головне управління юстиції у Київській області, про визнання договору доручення частково недійсним, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, розпорядження районної державної адміністрації, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, визнання права власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 8 вересня 2004 року він видав довіреність ОСОБА_3, якою уповноважив його, зокрема, приватизувати земельну ділянку, площею 2,55 га, розташовану на території с. Білогородки Києво-Святошинського району Київської області, та продати її частину, площею 1,66 га, за ринковою вартістю. 14 грудня 2004 року на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25 листопада 2004 року № 491 ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності, виданий на ім'я ОСОБА_4, на земельну ділянку, площею 1,6393 га, з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2005 року № 157 без особистої згоди та його письмової заяви як власника цільове призначення вказаної земельної ділянки було змінено на ведення особистого селянського господарства і 16 липня 2005 року на його ім'я було видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. 18 серпня
2005 року ОСОБА_3, діючи на підставі зазначеної вище довіреності, продав ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 1,6393 га, не повідомивши його про умови та ціну продажу та про сам факт продажу. Зазначав, що він не уповноважував ОСОБА_3 на вчинення таких дій. Відповідачем незаконно було укладено договір купівлі-продажу за заниженою ціною, при цьому на цей час діяв мораторій на відчуження земельних ділянок товарного сільськогосподарського виробництва. Також зазначав, що вказана земельна ділянка після цього неодноразово відчужувалася, наразі її власником є ОСОБА_6, від якого просив витребувати земельну ділянку, яка вибула з його володіння не з його волі.
У зв'язку з цим, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати частково недійсним договір доручення, укладений 8 вересня
2004 року від його імені з ОСОБА_3 в частині повноважень на продаж земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 1,66 га; визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області
№ 157 від 29 березня 2005 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, належної позивачу; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку та визнати недійсною його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між позивачем, від імені якого діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_5; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28 квітня 2004 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Укрінвестстрой»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23 травня 2007 року, укладений між ТОВ «Укрінвестстрой» та ОСОБА_6; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 8,3785 га, виданий ОСОБА_6, та його державну реєстрацію; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 спірну земельну ділянку на його користь та визнати за ним право власності на неї; стягнути з ОСОБА_3 на його користь 8 млн. грн на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсними: розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29 березня 2005 року № 157 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства на території Білогородської сільської ради» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_4; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 1,6393 га, розташованої на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства, виданий 16 липня 2005 року на ім'я ОСОБА_4; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 серпня 2005 року, укладений між ОСОБА_4, від імені якого діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_5; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 1,6393 га, розташованої на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, виданий 14 березня 2008 року ОСОБА_6 Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1,6393 га, розташовану на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на користь ОСОБА_4 та визнано за ним право власності на неї.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_8, відхилено. Рішення Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2013 року залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалені у справі судові рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від
29 березня 2005 року № 157 прийнято з порушеннями чинного земельного законодавства України, оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено без особистої згоди та письмової заяви власника, ОСОБА_4, а також без надання таких повноважень у виданому на ім'я ОСОБА_3 дорученні, а відтак - виданий на підставі вказаного рішення державний акт на ім'я ОСОБА_4 на право приватної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського с господарства, є недійсним; договір купівлі-продажу від 18 серпня 2005 року між ОСОБА_4, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_5 укладений під час дії мораторію на продаж таких земельних ділянок, отже, такий договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203,
ст. 215 ЦК України, ст. 155 ЗК України.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня
2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, зокрема ст. 388 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 долучив до заяви витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень наступних судових рішень судів касаційної інстанції.
Ухвалами колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року, від 17 лютого 2009 року, від 17 лютого 2009 року, якими було залишено без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області та ухвали апеляційного суду Київської області про відмову в задоволенні позовів про визнання недійсними довіреностей та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, витребування земельних ділянок. У задоволенні вказаних позовів судами було відмовлено, оскільки на час укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок заборони на відчуження земельних ділянок із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, не було. Ту обставину, що в довіреностях не було зазначено, за яким саме цільовим призначенням власники доручали оформити у власність ділянки, суди не вважали підставою для визнання недійсними довіреностей та договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Суди зазначали, що довірителі (власники земельних ділянок) уповноважували довірених осіб на відчуження земельних ділянок і земельні ділянки були передані у власність для ведення особистого селянського господарства та відчужені.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року у справі за позовом про визнання майна спільним майном подружжя, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, скасування рішення виконавчого комітету Агрономічної сільської ради, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку частково недійсним, визнання права власності на частку будинку з надвірними спорудами, за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні будинком і земельною ділянкою та виселення, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року у справі за позовом про визнання рішення й державного акта на право приватної власності на землю недійсним та визнання договору дарування частково недійсним скасовано рішення судів попередніх інстанцій, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку тим, що порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2012 року у справі за позовом про скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку скасовано рішення судів попередніх інстанцій, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, так як порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судами не дано оцінки наданим сторонами доказам.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року, постановленою у справі за позовом про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю у зв'язку з тим, що рішення, на підставі яких видано вказані вище державні акти, прийнято органом, який не мав відповідних повноважень, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року залишено без змін рішення апеляційного суду
м. Севастополя від 21 червня 2012 року, яким задоволено позов прокурора в інтересах держави про визнання недійсним державного акта на права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки із незаконного володіння у зв'язку з тим, що рішення, на підставі якого видано оспорюваний державний акт, прийняте органом, який не мав відповідних повноважень.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року скасовано рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалені у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що судами попередніх інстанції допущено порушення процесуального закону, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Зі змісту заяви, ухвали, про перегляд якої подано заяву, рішень, постановлених у вказаній вище справі, та з долучених до заяви витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвал колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 жовтня
2008 року, від 17 лютого 2009 року, від 17 лютого 2009 року не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: встановлені у справах фактичні обставини не є однаковими.
Зі змісту долучених до заяви витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ також не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог не є тотожними, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин не є однаковим; зі змісту ухвал, якими скасовано рішення попередніх інстанцій та справи передано на новий розгляд, убачається, що судами не встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи викладене, у допуску справи до провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа - Головне управління юстиції у Київській області, про визнання договору доручення частково недійсним, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, розпорядження районної державної адміністрації, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, визнання права власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2014 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: В.І. Амелін
В.І. Мартинюк
О.М. Ситнік
О.В. Ступак