11 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Амеліна В.І., Ситнік О.М.,
Мартинюка В.І., Ступак О.В.,-
розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, секретаря Нетішинської міської ради Степаненка Миколи Миколайовича, комунального закладу «Палац культури»
м. Нетішина про зобов'язання працевлаштувати на попередньому робочому місці із відповідним записом у трудовій книжці, нарахування та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, секретаря Нетішинської міської ради Степаненка М.М., комунального закладу «Палац культури» м. Нетішина про зобов'язання працевлаштувати на попередньому робочому місці із відповідним записом у трудовій книжці, нарахування та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що до 12 травня 2006 року вона працювала на посаді директора комунального закладу «Палац культури» м. Нетішина, рішенням Нетішинської міської ради від 11 травня 2006 року № 3 її було обрано головою Нетішинської міської ради, а рішенням цієї ж ради від 3 березня 2010 року її звільнено із займаної посади у зв'язку з достроковим припиненням повноважень. Відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року рішення від 3 березня 2010 року № 10 визнано незаконним та скасовано, змінено формулювання і вказано датою звільнення 23 листопада 2010 року.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 6 лютого 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною каргою ОСОБА_3 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 6 лютого 2014 року у вказаній вище справі.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відмову в позові виходячи з наступного.
Після обрання позивача на виборну посаду з нею трудовий договір було припинено у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що узгоджується із приписами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та підтверджується записом у трудовій книжці.
Зі змісту ст. 118 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» убачається, що право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства. При укладенні з працівником, прийнятим для заміщення вакантної посади, яка утворилася у зв'язку з обранням на виборну посаду, трудового договору на невизначений строк або на строк, що не закінчився до часу закінчення повноважень виборного працівника, поворотне прийняття на роботу у зв'язку із закінченням повноважень за виборною посадою за відсутності вакансії законодавством не передбачено.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено інші гарантії трудових прав у вигляді збереження за колишнім депутатом місцевої ради, але не більше шести місяців, середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету чи надання рівноцінної роботи (посади).
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, зокрема п. 6 ч. 1 ст. 40, ст. 118 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 долучила до заяви витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень наступних судових рішень судів касаційної інстанції.
Ухвали колегії суддів Вищого адміністративного суду України від
5 березня 2008 року у справі за позовом про визнання протиправними дій та надання посади на публічній службі в органах місцевого самоврядування, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до адміністративного суду першої інстанції у зв'язку з тим, що судами не в повній мірі було встановлено фактичні обставини справи.
Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року, якою було залишено без змін рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2013 року, яким частково задоволено позов про поновлення на посаді після закінчення повноважень за виборною посадою, враховано, що позивач на час вирішення спору працевлаштована в іншому місці, визнано незаконною відмову ДЗ «Ватутінська міська санітарно-епідеміологічна станція» МОЗ України щодо поновлення позивача на попередній роботі, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Оскільки зі змісту заяви, ухвали, про перегляд якої подано заяву, рішень, постановлених у вказаній вище справі, та з долучених до заяви витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвал судів касаційної інстанції не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: встановлені у справах фактичні обставини не є однаковими, зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України, якою скасовано рішення попередніх інстанцій та справу передано на новий розгляд, убачається, що судами не встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у допуску справи до провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до Нетішинської міської ради, виконавчого комітету Нетішинської міської ради, секретаря Нетішинської міської ради Степаненка Миколи Миколайовича, комунального закладу «Палац культури» м. Нетішина про зобов'язання працевлаштувати на попередньому робочому місці із відповідним записом у трудовій книжці, нарахування та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2014 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: В.І. Амелін
В.І. Мартинюк
О.М. Ситнік
О.В. Ступак