04 серпня 2014 року м. Київ В/800/3573/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Кравцов О.В., Розваляєва Т.С., Черпіцька Л.Т.,
розглянувши заяву Державної фінансової інспекції в Полтавській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 5.02.2014р. у справі
за позовом Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації
до відповідача Державної фінансової інспекції в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення , -
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5.02.2014р. касаційну скаргу Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації задоволено. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2.07.2013р. скасовано, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. залишено в силі.
Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулася із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 5.02.2014р., посилаючись на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В підтвердження неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.04.2014р. у справі №К/800/66874/13.
Судова колегія вважає відсутніми підстави для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 5.02.2014р., зважаючи на таке.
Згідно зі ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
В пункті 4 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010р. №2 «Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України» роз'яснено, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5.02.2014р., про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про незаконність та скасування пункту вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області, виходячи з того, що питання відшкодування навчальним закладом комунальних витрат в угодах про спільну діяльність між Вищим навчальним закладом України «Українська медична стоматологічна академія» та закладом охорони здоров'я області не врегульовано. Зокрема, позивач не є стороною договорів про спільну діяльність, не погоджував вказаних угод, а тому не має повноважень здійснювати претензійно-правову роботу щодо відшкодування коштів.
В ухвалі від 24.04.2014 у справі №К/800/66874/13 Вищий адміністративний суд України, проаналізувавши залучені до справи докази, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про законність пункту вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області, виходячи з того, що витрачання коштів лікувально-профілактичного закладу на утримання матеріально-технічної бази, передбачене пунктом 1.5 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, можливе лише у випадку, якщо цей лікувально-профілактичний заклад фінансується з державного бюджету, а не з місцевого, я і вищий навчальний заклад, у складі якого знаходяться відповідні кафедри.
Таким чином, касаційними інстанціями приймались різні за змістом рішення не внаслідок неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а внаслідок встановлення під час їх розгляду різних обставин справи.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності подібності правовідносин у вищезазначених справах, зокрема, щодо умов застосування правових норм (підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), що унеможливлює перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 5.02.2014р. в порядку, передбаченому ст. 235 КАС України.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Державній фінансовій інспекції в Полтавській області у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 5.02.2014р.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді : А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
О.В. Кравцов
Т.С. Розваляєва
Л.Т. Черпіцька