"05" серпня 2014 р. м. Київ К/800/9744/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 24.12.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року за заявою ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання постанови у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про перерахунок пенсії,
Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 10.10.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 року постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 10.10.2012 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 16.06.2011 року по 27.11.2011 року і залишено в цій частині позов без розгляду. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2013 року постанову Калінінського районного суду м. Донецька та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 року - скасовано в частині неправомірності дій щодо виплати пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 16.06.2011 року по 23.07.2011 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_2 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 16.06.2011 року по 23.07.2011 року.
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Калінінського районного суду м. Донецька із заявою про зміну способу виконання рішення у даній справі.
Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 24.12.2013 року заяву ОСОБА_2 про заміну способу та порядку виконання рішення суду було задоволено та змінено спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на користь ОСОБА_2 державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 16.06.2011 року по 23.07.2011 року у сумі 2134,88 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька було залишено без задоволення, а ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 24.12.2013 року - без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 24.12.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про зміну способу виконання, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з огляду на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання постанови суду є неможливим без зміни способу її виконання, а саме шляхом стягнення конкретної суми, зазначеної в рішенні суду.
Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його виконання є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Аналіз оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть.
Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне судові рішення, ухвалені цими судами, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Керуючись статтями 222, 223, 229, 231, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька задовольнити.
Ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 24.12.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання постанови у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про перерахунок пенсії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
Л.Т. Черпіцька