29 липня 2014 року м. Київ К/9991/65750/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Вимпел»
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року
у справі № 2а-3752/11/1270
за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Вимпел»
до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Вимпел» (далі - ПП «НВФ «Вимпел»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (далі - ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152320/0 від 22 квітня 2011 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ПП «НВФ «Вимпел», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «НВФ «Вимпел» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Восток-Сервіс-Плюс» за період: грудень 2008 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, за результатами якої складено акт № 861/23-219/13375180 від 08 квітня 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152320/0 від 22 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 523,75 грн. (4 419,00 грн. - основний платіж; 1 104,75 грн. штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення ПП «НВФ «Вимпел» підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» за нікчемними правочинами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Водночас надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
За змістом частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В розглядуваній ситуації доводи податкового органу, підтримані судовими інстанціями, про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку підприємства фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтуються на вироку Жовтневого районного суду м. Луганська від 01 червня 2010 року у справі № 1-533/2010, яким директора та засновника ТОВ «ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.
Зазначеним вироком, зокрема, встановлено, що засновник та директор контрагента позивача не був причетний до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс», а відтак не мав реальної можливості виконувати спірні поставки та підписувати первинні документи від імені товариства, які, в свою чергу, стали підставою для формування даних податкового обліку ПП «НВФ «Вимпел».
Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі № 2а-24761/09/1270, якою встановлено створення ТОВ «ВКФ «Восток-Сервіс-Плюс» без мети реального здійснення господарської діяльності, достеменно підтверджують відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагента та, відповідно, обумовлюють правомірність прийнятого контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Вимпел» відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.