29 липня 2014 року м. Київ К/9991/14897/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року
у справі № 2а-13518/09/13/0170
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003331701/0 від 06 листопада 2009 року та № 0003321701/0 від 06 листопада 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 3,40 грн. витрат із сплати судового збору.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Указ № 727/98) за період з 01 січня 2009 року по 14 жовтня 2009 року, за результатами якої складено акт № 311/27/17/27/НОМЕР_1 від 28 жовтня 2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003321701/0 від 06 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 550,00 грн. (550,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0003331701/0 від 06 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 4 986,00 грн. (1 662,00 грн. - основний платіж, 3 324,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення підприємцем статті 2 Указу № 727/98, пункту 7.1 статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з використанням праці неоформлених робітників без збільшення при цьому ставки єдиного податку на 50 відсотків та без перерахування до бюджету податку з доходів, виплачених вказаним найманим працівникам.
Підставою для такого висновку послугували дані оперативної перевірки об'єкта з виробництва столярних виробів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
За змістом частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи надати посадовим особам, що здійснюють перевірку, письмові пояснення щодо причини ненадання документів, факти відмови відображаються в акті.
В розглядуваній ситуації судами з'ясовано, що в приватній власності позивача знаходиться нежитлова будівля (тютюновий сарай у комплексі з топочною та складом) за адресою: АДРЕСА_2, що засвідчується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 349-р від 19 травня 2003 року.
Натомість будь-яких доказів на підтвердження наявності у власності ФОП ОСОБА_3 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, відповідачем не подано.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.