Справа № 1-кп/463/16/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/460/14 Доповідач: ОСОБА_2
12 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 12.06.2014 року у кримінальному провадженні, внесеного у ЄРДР за №12013150040001182 від 08.05.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;
з участю прокурора - ОСОБА_7 ,
встановила:
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цивільний позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_8 4861 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 1200 грн. моральної шкоди.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до вступу вироку у законну силу обрано тримання під вартою у залі судових засідань.
Строк відбування покарання рахувати з 12 червня 2014 року.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що будучи раніше неодноразово судимим, 07.05.2013 року, повторно, перебуваючи на вул. Пасічній у м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, переходячи дорогу на пішохідному переході, підбіг до ОСОБА_8 і шляхом ривка зірвав з шиї золотий ланцюжок з підвіскою загальною вартістю 5000 грн. В подальшому золоті вироби продав, а кошти використав на власні потреби.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вирок суду змінити та призначити покарання на підставі ст. 69 КК України 1 рік позбавлення волі, мотивуючи це тим, що покарання призначене судом першої інстанції не відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок суворості, оскільки суд не врахував те, що він має І групу інвалідності.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження №12013150040001182, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що в апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, з вироку суду вбачається, що призначаючи покарання ОСОБА_6 суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого, особу винного, який є інвалідом ІІ групи, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про можливість призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом на підставі ст. 69 КК України, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів: вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.04.2008 року за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на 2 роки, вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 15.06.2009 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі, вироком Жовківського районного суду Львівської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 , неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, оскільки вчинив новий злочин, колегія суддів приходить до переконання, що призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено ч. 2 ст. 186 КК України, не буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про доцільність призначення йому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі.
Крім того, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження, покликання ОСОБА_6 на те, що йому була встановлена І група інвалідності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що покарання підсудному ОСОБА_6 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України у межах встановлених у санкції статті, та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила :
у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 відмовити.
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 12.06.2014 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4