Справа №576/875/14 Головуючий у суді у 1 інстанції - Моргун
Номер провадження 22-ц/788/1449/14 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О.
Категорія - 59
07 серпня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Сибільової Л. О.,
суддів - Маслова В. О. , Лузан Л. В.
за участю секретаря - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2014 року
у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції - про визнання протиправною оцінки майна
при примусовому виконанні рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 червня 2010 року
у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,
15 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, мотивуючи її тим, що у відділі ДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції знаходиться на виконанні виконавчий документ № 2-830 від 15 червня 2010 року про стягнення з нього на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» боргу в сумі 6677920, 81 гр.
10 квітня 2014 року він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та виявив, що його майно знаходиться на примусовій реалізації, хоча виконавчі документи до нього не надходили, про вчинення виконавчих дій його не повідомляли.
В процесі виконавчого провадження була здійснена оцінки його майна в м. Глухів: квартири АДРЕСА_1, житлового будинку по АДРЕСА_2, адміністративної будівлі А-2 по АДРЕСА_3. Про результати оцінки були складені відповідні звіти. Вважав, що оцінка є необ'єктивною та незаконною, підлягає скасуванню.
Незаконність оцінки вбачав в тому, що для оцінки був взятий порівняльний підхід, для порівняння виділені аналогічні домоволодіння, інформацію про які було взято з газет. Вибір об'єктів був невдалим і не об'єктивно відтворював ситуацію на ринку нерухомості Глухівського району. В газетах були і будинковолодіння з ціною пропозиції значно вищою, ніж ціни обраних об'єктів, суб'єктом оцінки взяте як джерело інформації лише одне видання, інші джерела не враховані.
Вважав, що враховуючи нестабільну ситуацію на ринку нерухомості, значні коливання цін на нерухомість в Глухівському районі, іноземної валюти по відношенню до гривні, оцінка станом на 18 січня 2013 року не може об'єктивно відтворювати вартість домоволодіння через 14 місяців.
Зазначав, що ідентичні порушення допущені при оцінці земельної ділянки, для чого був обраний метод зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок, для порівняння виділено декілька запропонованих для продажу ділянок, відсутня інформація про джерело відомостей про їх вартість, вказані номери телефонів та незрозумілі відомості про особу, яка продає землю, для порівняння взяті об'єкти, які явно занижують середні ціни в регіоні, в газетах були ділянки з значно вищою ціною пропозиції, ніж ціни обраних об'єктів.
Вбачав в цьому порушення п. 15 Національному стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», згідно якого методи оцінки, що визначаються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. У даному випадку не було обрано жодного об'єкта, фактично проданого, порівнювались лише пропозиції, у висновку не наведено аргументів чи підстав такого однобічного підходу.
Зазначав, що аналогічні позиції викладені і в Методиці експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Кабінетом Міністрів України 11 жовтня 2002 року № 1531. Посилався на те, що в зв'язку з нестабільністю ринку нерухомості, значними коливаннями цін та курсу іноземної валюти, оцінка ділянки станом на 11 листопада 2013 року не може об'єктивно відтворювати вартість земельної ділянки через чотири місяці.
Крім того, посилався на відсутність правових підстав для проведення оцінки земельної ділянки площею 1000 кв. м, оскільки вона відсутня в акті опису й арешту майна боржника від 29 жовтня 2013 року.
Посилаючись на те, що необ'єктивність та однобічність оцінки призвела до порушення його майнових прав та інтересів, ОСОБА_2 просив суд поновити строк на оскарження оцінки майна, визнати протиправною оцінку майна (звіти № 35-13 і № 33-13 від 18 січня 2013 року, № 366 - 13 від 15 листопада 2013 року, звіт від 11 листопада 2013 року) про експертну оцінку земельної ділянки та домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, та скасувати її, зобов'язати відділ ДВС призначити повторну експертизу із залученням Інституту судових експертиз (а.с.1-3).
Ухвалою Глухівського міськрайонного суду від 14 травня 2014 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнані неправомірними та скасовані результати оцінки нерухомого майна: житлового будинку за адресою АДРЕСА_1; житлового будинку за адресою АДРЕСА_2; адміністративної будівлі А-2 за адресою АДРЕСА_3; присадибної земельної ділянки (забудованої земельної ділянки) загальною площею 1000 кв. м за адресою АДРЕСА_2. Зобов'язано відділ ДВС Глухівського міськрайонного управління юстиції про виконання ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.
В апеляційній скарзі на вказану ухвалу суду ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Вважає, що порушень з боку державного виконавця з приводу проведення виконавчих дій не вбачається, всі дії державний виконавець провів відповідно до вимог законодавства та у встановлені строки, а звіти про оцінку майна є правомірними.
Також зазначає, зокрема, що суд безпідставно розглянув скаргу боржника на дії державного виконавця, не залучивши банк як стягувача у виконавчому провадженні, на користь якого було оцінене майно, що знаходилось в іпотеці банку на забезпечення зобов'язань боржника за кредитним договором. Визнання незаконними та скасування результатів оцінки вказаного майна безпосередньо порушує права банку. Вказує, що виконавче провадження було відкрите постановою ВП № 39872653 відділу ДВС від 19 вересня 2013 року, після чого 21 листопада 2013 року до банку надійшли копії звітів про проведення незалежної оцінки нерухомого майна боржника. Звіти були складені належними суб'єктами оціночної діяльності: 11 листопада 2013 року - відносно земельної ділянки, 14 листопада 2013 року - відносно адміністративної будівлі, 15 листопада 2013 року - відносно квартири та житлового будинку, а тому оцінка, всупереч висновку суду, відбулась в межах виконавчого провадження.
Вважає законною і оцінку земельної ділянки, оскільки рішенням суду від 15 червня 2010 року не лише звернуто стягнення на предмети іпотеки, а і стягнуто борг за кредитним договором, при передачі в іпотеку будинку підлягала передачі в іпотеку і земельна ділянка.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника банку - стягувача, яка підтримала скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не були порушені, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Частина 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право стягувача та інших учасників виконавчого провадження на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
Згідно ч. 1 ст. 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 ст. 52, ч. 2 ст. 57 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно ч. 4 ст. 57, ч. 1 ст. 58 цього Закону, копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна; визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем. Для оцінки нерухомого майна, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржувана ухвала суду не повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Задовольняючи скаргу, визнаючи неправомірними та скасовуючи результати оцінки нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця по визначенню вартості майна при примусовому виконанні рішення суду у справі № 2 - 803 не відповідали вимогам ст. ст. 11, 52, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Незаконність оцінки майна суд вбачав, зокрема, у тому, що визначення вартості майна боржника відбулась поза межами виконавчого провадження 18 січня 2013 року, до відкриття провадження 19 вересня 2013 року та до його опису і арешту 29 жовтня 2013 року; постанова про залучення ОСОБА_4 експертом для визначення вартості майна винесена до складення акту опису і арешту майна 29 жовтня 2013 року; в цій постанові відсутні відомості щодо майна, яке підлягає оцінці; рішення про визначення вартості майна прийняте до того, як майно було встановлене в наявності.
Колегія суддів з такими висновками суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Глухівським міськрайонним судом на виконання рішення від 07 вересня 2010 року виданий виконавчий лист №2-830 про стягнення з ОСОБА_2 користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 667920 грн.81 коп. заборгованості за кредитним договором № 5534 від 09 квітня 2008 року і про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративну будівлю, яка розташована по АДРЕСА_3, житловий будинок з мансардою, який розташований по АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 37-43).
Постановою державного виконавця від 19 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-830. Постановою від 26 вересня 2013 року призначено експерта -суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 (а.с. 36, 59).
29 жовтня 2013 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, яким проведено опис майна, яке належить боржнику ОСОБА_2: квартири АДРЕСА_1,; житлового будинку за адресою АДРЕСА_2; адміністративної будівлі А-2 за адресою АДРЕСА_3. На описане майно накладено арешт з забороною його продавати, дарувати, відчужувати (а.с. 57 - 58).
05 листопада 2013 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, яким проведено опис майна, яке належить боржнику ОСОБА_2: земельної ділянки площею 0,1000 га. в АДРЕСА_2. На описане майно накладено арешт з забороною продавати, дарувати, відчужувати (а.с. 61 - 62).
На а.с. 51 - 56 є ряд звітів, складених суб'єктами оціночної діяльності, про експертну грошову оцінку житлового будинку в АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_1, адміністративної будівлі А-2 в АДРЕСА_3, земельної ділянки в АДРЕСА_2.
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок в АДРЕСА_2 та земельна ділянка загальною площею 1000 м. кв. в АДРЕСА_2 реалізовані з прилюдних торгів ОСОБА_3 (а.с. 131-137).
В цивільній справі є відомості про те, що при примусовому виконанні рішення суду експерт призначався для участі у виконавчому провадженні неодноразово - не лише 26 вересня 2013 року, а і 16 листопад 2012 року (а.с.60, 74).
Суд не перевірив даної обставини, яка частково підтверджує доводи стягувача про те, що виконавче провадження відкривалось 19 вересня 2013 року не вперше і остання оцінка майна, яку суд не взяв до уваги, проводилась в межах виконавчого провадження, не перевірив, в межах якого і коли відкритого провадження була проведена оцінка майна саме 18 січня 2013 року.
Зазначивши про незаконність проведення такої оцінки 18 січня 2013 року поза межами існуючого виконавчого провадження, суд не взяв до уваги проведення оцінки майна в листопаді 2013 року, пославшись на те, що для проведення повторної оцінки без рецензування результатів першої оцінки не було підстав, не уточнивши, яка оцінка за яким звітом є предметом спору за скаргою ОСОБА_2 в даній справі. В матеріалах справи є звіти про оцінку всього майна, складені в листопаді 2013 року - після відкриття виконавчого провадження 19 вересня 2013 року, в той час як боржник оскаржував два звіти від 18 січня 2013 року і два звіти за листопад 2013 року і лише з приводу заниження оцінки майна.
Порушивши принцип диспозитивності, передбачений ст. 11 ЦПК України, суд фактично розглянув скаргу з підстав, в ній не зазначених, і не розглянув доводи скарги про заниженість оцінки майна.
При цьому, враховуючи вимоги резолютивної частини скарги боржника, суд, пославшись в ухвалі на оскарження оцінки як процесуальної дії державного виконавця, не зазначив в резолютивній частині ухвали, які саме результати оцінки, відображені в яких звітах, від якого числа він визнав неправомірними, враховуючи, що оцінка майна державним виконавцем проводилась неодноразово, і певні звіти експертів про оцінку були покладені в основу проведення прилюдних торгів по продажу частини майна боржника. Не встановив суд і тієї обставини, чи є та оцінка, яку оспорює боржник, діючою на час розгляду справи, чи оцінка майна проведена заново, і в чому, в зв'язку з цим, вбачається порушення прав боржника.
Не відповідають вимогам процесуального права і припущення суду про сумнів у певних обставинах справи - у належному повідомленні боржника про результати оцінки майна, щодо акту опису і арешту земельної ділянки, який наданий поза межами виконавчого провадження.
Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Посилаючись на безпідставність опису та арешту земельної ділянки і її оцінки з тих підстав, що на неї судовим рішенням від 15 червня 2010 року не зверталось стягнення, суд не врахував, що вказаним рішенням не лише звернуто стягнення на предмет іпотеки, а і стягнуто суму боргу, що покладає на державного виконавця обов'язок віднаходити і інше майно боржника. На якій підставі проведено виконавчі дії щодо земельної ділянки суд не вияснив.
Суд не врахував роз'яснення, які містяться в пунктах 13, 17, 18 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».
Згідно вказаних роз'яснень, скарга на дії державного виконавця має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості,
зазначені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче
провадження», зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності
державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби
та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує
свої вимоги.
Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 121 ЦПК.
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74-77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, тощо.
Згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.
Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37-38 Закону України «Про виконавче провадження», проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення (частина третя статті 39 Закону «Про виконавче провадження»).
При задоволенні скарги суд не вправі допустити негайне виконання рішення.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необгрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.
Розглядаючи скаргу, суд не залучив до участі в справі стягувача як сторону виконавчого провадження, визнав незаконними дії державного виконавця з тих підстав, які не були зазначені в скарзі боржника, неповністю з'ясував обставини справи, порушивши таким чином порядок розгляду цього питання, а тому ухвалу слід скасувати, а справу надіслати на новий розгляд скарги боржника до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу суду першої інстанції і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2014 року в даній справі скасувати і передати питання на новий розгляд до Глухівського міськрайонного суду Сумської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді -