36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.08.2014 р. Справа №917/1189/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок", с. Харківці,Лохвицький район, Полтавська область,37207
про стягнення грошових коштів у сумі 34450,00 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 34450,00 грн. заборгованості, з них - 16250,00 грн. основної заборгованості по Договору на збирання сільськогосподарських культур № БВП - 14 від 03.09.2013 р. та 18200,00 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.
Позивач, належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали суду від 31.07.2014 р. (в матеріалах справи, а.с. - 24) в засідання суду не з'явився, вимог даної ухвали не виконав, причини неявки не повідомив.
Відповідач в засідання суду представника не направив; у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує частково, зокрема просить суд відмовити в частині стягнення з нього процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 18200,00 грн.
Враховуючи, що строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, суд не може відкладати розгляд справи та розглядає її за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між сторонами був укладений Договір № БВП-14 від 03.09.2013 року на збирання сільськогосподарських культур (далі - Договір), за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався за завданням замовника (відповідача) виконати роботи по збиранню с/г і технічних культур (обмолот соняшника) зернозбиральним комбайном CLASS LEXION 480 на площах, наданих замовником, в порядку та на умовах, передбачених даним договором (арк.справи 12-13).
Сторонами погоджено наступне:
- виконавець зобов'язується скласти акт передачі-приймання виконаних робіт з обов'язковим зазначенням опрацьованих площ (п. 2.2.5. Договору).
- замовник проводить оплату за виконані виконавцем роботи по обмолоту соняшника на зерно по ціні 250,00 грн./га в т.ч. ПДВ 41,67 грн. (п. 3.1.1. Договору).
- розрахунок за виконані роботи по збиранню врожаю замовник проводить відповідно до актів передачі-приймання виконаних робіт не пізніше 30 днів після їх складання, шляхом перерахування грошових коштів замовника на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.1.2 Договору);
- даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., але у будь-якому разі до повного виконання зобовязань за даним договором.
Згідно наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.10.2013 року № 11 (арк.справи 14) позивач виконав роботи, що передбачені умовами договору - обмолотив соняшник на площі 65,0 га на суму 16250,00 грн. (з ПДВ).
Відповідачу було виставлено рахунок на оплату №28 від 01.10.2013 року (арк.справи 15).
Позивач посилається на те, що виконані ним роботи відповідач на протязі 30 днів після складання актів не оплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд приймає до уваги, що предметом зазначеного Договору є виконання робіт, за які відповідач повинен здійснити оплату і саме оплата отриманих послуг формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документом, який підтверджує прийняття виконаних робіт, тобто виконання позивачем своїх обов'язків, є акт прийняття виконаних робіт. Підписання акту приймання-передачі представником замовника є підтвердженням відсутності претензій до виконавця з його боку. Акти підписано представниками сторін договору та засвідчено печатками, будь-яких претензій щодо виконаних робіт замовник (відповідач) до виконавця (позивача) не заявляв.
Таким чином, виходячи з п. 3.1.2. Договору розрахунок за виконані роботи повинен бути здійсненим по 31.10.2013р., а з 01.11.2013р. боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Позивачем направлялась відповідачу вимога про сплату заборгованості (а.с. 19-22), яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 18.02.2014року, і, як свідчать матеріали справи, залишена останнім без відповіді та задоволення.
Наявність заборгованості за договором відповідачем у відзиві на позов №213/7 від 30.07.2014р. не заперечується. Крім того, у акті звірки розрахунків (арк.справи 16) зафіксовано, що за відповідачемрахується заборгованість за актом №11 від 01.10.2013р. у сумі 16 250,00 грн.
Докази оплати зазначеної суми боргу станом на момент розгляду справи в суді сторонами не надані.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив у повному обсязі вартість виконаних робіт, тому позовні вимоги про стягнення 16250,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.
Крім того, пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що з дня коли послуги замовником повинні бути оплачені, виконавець має право затребувати від замовника, а замовник повинен виплатити проценти за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати послуг (ст. 536,п.3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами виплачуються в розмірі 0,5 % від невиплаченої вартості послуг по акту приймання-передачі виконаних робіт за кожний календарний день, відколи послуги повинні бути оплачені замовником до дня повної оплати послуг.
Посилаючись на п. 4.2 Договору, ст. 536, п.3 ст. 692 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 18200,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за 224 дні прострочки.
Суд відмовляє у задовленні позову у цій частині, погоджуючись із запереченнями відповідача, виходячи з наступного:
Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 року № 8/5025/1402/12. Згідно ст. 111-28 ГПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Аналогічні приписи містяться у ст. 111-28 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Сторони також передбачили у п. 4.1. Договору, що за порушення термінів розрахунків замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від неоплаченої суми. Тобто, фактично договором передбачено можливість подвійного стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, хоча у даному позові і не висуваються вимоги про стягнення пені з посиланням на п. 4.1. Договору. Проте вказане не перешкоджає позивачу в подальшому звернутися до суду з окремим позовом про стягнення пені на підставі вказаного положення договору.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що за правовою природою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України передбачені п. 4.2. Договору "проценти за користування чужими грошовими коштами" фактично підпадають під визначення пені.
Господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. абз. 7 п. 3.12. постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в редакції п. 8.3.2-2. постанови пленуму ВГСУ від 10.07.2014 року № 6 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України"). Проте суд не вправі самостійно змінювати предмет або підставу позову, оскільки це є виключною прерогативою позивача та здійснюється ним у порядку, встановленому ст.22 ГПК України , або виходити за межі позовних вимог без відповідної заяви позивача про це. Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення заявленої суми процентів, так само суд не вправі стягнути заявлену суму як пеню, що не перешкоджає в подальшому позивачу звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення пені на підставі п.4.1 договору.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.
На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задовлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товарисства з обмеженою відповідальністю "Ранок" (с.Харківці, Лохвицький район, Полтавська область, 37207, код ЄДРПОУ 32078806, р/р 26006000002196 в ПАТ "Креді агріколь Банк", МФО 300614) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ф-я "ПРУ ВАТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 331832) 16250,00 грн. основного боргу, 861,80 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Суддя О.С.Мацко