Апеляційний суд Житомирської області
Справа №274/4933/13-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.537 КПК України Доповідач ОСОБА_2
13 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 по провадженню № 274/493/14-к на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.04.2014 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,-
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Єйськ Краснодарського краю, Росія, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,-
встановила:
ОСОБА_7 засуджено 12.12.2008 року Новоград-Волинським районним судом Житомирської області за ст.115 ч.1 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку обчислюється з 09.11.2007 року, кінець строку - 09.05.2015 року.
22.01.2014 року засуджений ОСОБА_7 звернувся із заявою до Бердичівського міськрайнного суду Житомирської області щодо заміни невідбутої частини строку покарання більш м'яким на підставі ст.82 КК України.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирсьокої області від 28.04.2014 року ОСОБА_7 було відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким.
Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням, ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування ухвали, прийнятої місцевим судом, просив застосувати до нього положеня ст.82 КК України та замінити невідбуту частину покарання більш м'яким. Посилається, що він став на шлях виправлення та має 2 заохочення. Крім того, має матір похилого віку, якій потрібний догляд.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги з вищевказаних підстав, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги засудженого, вважаючи постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.82 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Висновок про можливість застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Так, розглядаючи заяву засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, суд всебічно дослідив всі характеризуючи дані особи, надані адміністрацією виправної колонії, згідно до яких, останній раніше судимий, засуджений та відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, винним себе у скоєному визнав безпосередньо перед зверненням до суду із заявою, за період відбування покарання допустив 12 порушень вимог режиму тримання та притягувався до дисциплінарної відповідальності 12 разів, з них 1 раз поміщався в ДІЗО, на даний час має 1 не зняте та не погашене у законному порядку стягнення, має 2 заохочення, на виробництві колонії не працевлаштований, працювати та приймати участь в суспільно-корисній праці бажання не виявляє.
Крім того, згідно висновку спостережної комісії виправної колонії, засуджений ОСОБА_7 на шлях виправлення не став.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши поведінку засудженого за весь період перебування у місцях позбавлення волі, обґрунтовано дійшов висновку, що наявність двох заохочень протягом терміну перебування у колонії не може бути безумовною підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, тому виніс обґрунтовану, вмотивовану ухвалу, якою відмовив в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
З таким висновком суду погоджується й колегія суддів, тому підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 , не знайшла.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.04.2014 року про відмову у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді