Справа № 291/1160/14-ц
2/291/471/14
Ружинський районний суд Житомирської області
13 серпня 2014 року
Ружинський районний суд Житомирської області
в складі : головуючого - судді Руденко З.Б.,
за участю секретаря Шахрай Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про зміну способу нарахування аліментів,
В липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Зазначала, що на підставі рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07.06.1999р. відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1\3 всіх видів доходів(заробітку). Однак відповідач на даний час не працює і крім того добровільно сплачувати аліменти не бажає. З врахуванням викладеного, а також посилаючись на те, що діти по віку потребують значно більших витрат, позивачка вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на дітей в твердій грошовій сумі і просить суд змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей та стягнути з нього такі аліменти в твердій грошовій сумі по 50 грн. щомісячно, починаючи з часу подачі позову і до повноліття дітей.
В суд позивачка не з'явилась, подала заяву, в якій просить справу слухати у її відсутність, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, також подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність, позовні вимоги не визнає.
Суд, оглянувши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх :ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвами про народження дітей та свідоцтвом про розірвання шлюбу між сторонами(а.с.5-7).
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 07.06.1999р. було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2., аліменти в розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян(а.с.8-9).
Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
2
При цьому, відповідно до ч. 1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 180 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів є одним із способів виконання батьками обов'язку щодо утримання дитини, передбаченим ст.181 СК України.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України визначено обставини, які мають бути враховані судом при визначенні розміру аліментів, зокрема:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові №3 від 15.05.2006р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаним рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07.06.1999р. встановлено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 в частці від його доходу(заробітку).
Позивачка у своїй позовній заяві просить змінити вид стягнення аліментів, визначений вищевказаним рішенням суду в частці від доходу(заробітку) відповідача, і просить їх встановити в твердій грошовій сумі- по 50 грн. щомісячно.
Таким чином, як вбачається з позовної заяви, позивачка фактично просить змінити спосіб нарахування аліментів, які вже стягуються з відповідача на її користь: з частки від його доходу (заробітку) на тверду грошову суму.
Проте чинним законодавством (ст.192 СК України) передбачено можливість лише змінювати розмір аліментів, а не змінювати встановлений принцип (спосіб) їх нарахування (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2012 року № 6-46628св11).
З вказаних підстав суд не може змінити принцип (спосіб) нарахування аліментів, визначений рішенням Ружинського районного суду від 07.06.1999р. в частці від доходу(заробітку) відповідача.
При цьому суд також враховує, що відповідач, як вбачається з його пояснень, даних на попередньому судовому засіданні, на даний час знову має постійне місце роботи.
Відповідно до ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Просячи суд встановити розмір аліментів на утримання їхніх неповнолітніх дітей в сумі по 50грн. щомісячно, позивачка фактично просить зменшити їх розмір, оскільки зазначена нею сума в декілька раз менша мінімально визначеного розміру аліментів, які відповідач зобов'язаний сплачувати на утримання дітей по вищевказаному рішенню суду.
3
Проте, підставами для зменшення розміру аліментів, стягуваних з відповідача у даній справі, як платника аліментів, мають бути зміна матеріального або сімейного стану його або дитини, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Однак будь-яких доказів, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивачки на утримання їхніх неповнолітніх дітей, зокрема і доказів, які б підтверджували значне погіршення матеріального стану відповідача чи, навпаки, поліпшення матеріального становища дітей сторін, позивачкою суду не надано.
Та обставина, що відповідач, як зазначено в позові- добровільно сплачувати аліментів в розмірі, визначеному рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 07.06.1999р., не бажає , не є підставою для зміни їх розміру, так як законодавством передбачено примусовий порядок стягнення вказаних аліментів та визначено кримінальну відповідальність за злісне ухилення від їх сплати.
З врахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 180, 181, 182,183, 184, 192 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 88,209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя З. Б. Руденко.