Справа № 2-а-4648/11/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Сарбей В.Л.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
07 серпня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Загороднюка А.Г. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про стягнення невиплачених коштів , -
ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про стягнення допопомоги на оздоровлення.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 18 квітня 2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
У відповідності до ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції -скасувати, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, позивач є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам IIІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Дію абзацу другого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 №489-V.
Зупинення дії абзацу другого частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.
Законом України від 28.12.2007 №107-VI статтю 48 Закону викладено в наступній редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Відповідно до частини 5 ст. 48 цього ж Закону, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачає, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. були передбачені розміри допомоги для визначених категорій громадян, до яких належить позивач.
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. та Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими зупинена дія ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.
Згідно обставин справи на час виплати допомоги позивачу за 2007 -2008 роки діяла ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В подальшому дія ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинена не була.
Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Зі змісту зазначених вище норм Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а навпаки передбачений обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні питання про розмір грошової допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає застосуванню саме ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки щодо розміру мінімальної заробітної плати.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача в частині недоплати позивачу разової грошової допомоги, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Однак, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду ІІI групи, відповідно до вимог ст.48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із наступного.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається із довідки відповідача, наявної в матеріалах справи, позивачу була виплачена допомога на оздоровлення за 2007- 2009 р.р., а до суду з даним позовом звернувся в березні 2011 року, тобто поза межами строку звернення до суду.
При цьому питання про поновлення строку звернення до суду в порядку ст.100 КАС України судом першої інстанції не розглядалось.
Колегія суддів вважає, що підстав для поновлення строку звернення до суду не вбачається, оскільки позивачем не надано доказів, які свідчили б про поважність причин його пропуску.
А тому, суд першої інстанції зобов'язаний був керуватись положеннями ст.99, 100 КАС України, та залишити адміністративний позов, поданий поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, без розгляду.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про стягнення невиплачених коштів, - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про стягнення невиплачених коштів, - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Загороднюк А.Г.
Смілянець Е. С.