Справа № 226/1446/12
Головуючий у 1-й інстанції: Ковганич С.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
07 серпня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Загороднюка А.Г. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про перерахунок пенсії , -
ОСОБА_2 звернулася до Тульчинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснення перерахунку та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за шкоду заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідом 3 групи, що підтверджується копією посвідчення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання допомоги на оздоровлення, розмір якої постраждалим 1 категорії у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має бути у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Позивачу зазначена допомога виплачувалась у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005 № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Спірні виплати є одноразовими, виплачуються щорічно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінена та визначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується постраждалим 1 категорії в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 р. № 562, яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії ІІІ групи інвалідності передбаченої ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1996 року за №796-ХІІ. у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2011 рік за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат за зазначений період.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації, - залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 липня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Загороднюк А.Г.
Смілянець Е. С.