Справа № 739/1938/13-к
Провадження № 1-кп/739/4/14
"13" серпня 2014 р. м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області кримінальне провадження №12013260190000287 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця радгоспу Бабино Тосненського району Ленінградської області РРФСР, росіянина, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, не одруженого, раніше судимого:
- вироком Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2006 року за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 3 років позбавлення волі;
- вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2014 року за частиною другою статті 194 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 185 КК України із застосуванням частини четвертої статті 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 289 КК України,
ОСОБА_4 06 липня 2013 року о 14 год. 00 хв., переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , незаконно заволодів автомобілем ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість якого, згідно висновку експерта №1832/13-24, становить 23 020 грн. 00 коп., зареєстрованого за ОСОБА_7 і який знаходився у користуванні ОСОБА_6 . Після чого, незаконно використовуючи вказаний автомобіль у своїх власних цілях, виїхав на ньому в напрямку м. Харків, де на узбіччі біля с. Прокопенково Краснокутського району Харківської області залишив його. Внаслідок незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно майнову шкоду у розмірі 23 020 грн. 00 коп.
Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та дав показання про те, що 06 липня 2013 року він перебував у лісі біля с. Бирине Новгород-Сіверського району разом з ОСОБА_8 . Згодом туди на власному автомобілі приїхав ОСОБА_6 . Там вони вживали спиртні напої, після чого вирішили поїхати в с. Бирине. Він та ОСОБА_6 поїхали на автомобілі останнього, яким він особисто керував, а ОСОБА_8 поїхав на власному тракторі. По дорозі до села вони періодично зупинялися, чекаючи на ОСОБА_8 , при цьому розмовляли на різні теми, зокрема він просив у ОСОБА_6 дозволу взяти його автомобіль щоб з'їздити в м. Шостка. На це прохання ОСОБА_6 відповів, що надасть дозвіл після того, як він з'їздить до дитячого табору, розташованого поблизу с. Бирине. В селі вони приїхали до будинку ОСОБА_9 , біля якого разом з ОСОБА_8 продовжили вживати спиртні напої. Потім ОСОБА_6 заснув. Тоді він сказав присутнім, що ОСОБА_6 дав йому дозвіл взяти автомобіль, після чого поїхав на ньому до господарства ОСОБА_5 . Там без дозволу ОСОБА_5 взяв належні останній 1 300 грн., які планував віддати їй після повернення. Далі поїхав у м. Шостка, де вирішив поїхати до Харківської області у зв'язку з необхідністю здійснити поділ майна з колишньою дружиною. Орієнтовно о 22 год. йому зателефонувала його колишня дружина та повідомила, що його розшукують. Не доїхавши до м. Харкова він заправився, повечеряв та переночував в автомобілі, а наступного дня вранці зателефонував ОСОБА_9 і розповів де знаходиться автомобіль та попросив повідомити про це ОСОБА_6 . Також обвинувачений визнав, що ОСОБА_6 не надавав йому дозволу брати автомобіль під час їхнього перебування в с. Бирине та не дозволяв їхати в Харківську область. У ході дослідження інших доказів ОСОБА_4 змінив свої показання, зазначивши, що рішення поїхати до Харківської області він прийняв під час перебування в будинку ОСОБА_5 , про що повідомив останню у написаній ним на газеті записці.
Хоча обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, його вина підтверджується показаннями потерпілих та свідка.
Так, допитаний в якості потерпілого ОСОБА_6 дав показання про те, що в середині літа 2013 року, точніше не пригадує, він приїхав до свого знайомого ОСОБА_8 , який перебував неподалік с. Бирине в лісі. Там зустрів ОСОБА_4 . Всі вони, зокрема й ОСОБА_4 , випивали спиртні напої, після чого вирішили поїхати в с. Бирине. Він поїхав разом з ОСОБА_4 на своєму автомобілі марки ВАЗ 21093, а ОСОБА_8 поїхав на своєму тракторі. В селі приїхали до одного з будинків, біля якого продовжили вживати спиртні напої. Потім він заснув, а коли прокинувся, то виявив зникнення свого автомобіля. ОСОБА_4 також не було. Тоді вони почали шукати автомобіль. Від співмешканки ОСОБА_4 дізналися, що останній кудись поїхав. Сам він як по дорозі до с. Бирине, так і безпосередньо в селі жодного дозволу ОСОБА_4 взяти свій автомобіль не надавав.
Допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 дала показання про те, що в червні 2014 року вона познайомилася з ОСОБА_4 та запропонувала йому жити у неї. Орієнтовно за місяць по тому, в один із днів, вона прийшла додому та виявила, що ОСОБА_4 поїхав, взявши у неї без дозволу 1 300 грн., при цьому ОСОБА_4 залишив записку, виконану на газеті, про те, що він мусив поїхати, у зв'язку з чим взяв належні їй гроші, які зобов'язався повернути. Того ж дня до неї приходив ОСОБА_6 , який повідомив про викрадення у нього автомобіля та про намір повідомити про це до міліції.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 дав показання про те, що влітку 2013 року в один із днів він займався ремонтними роботами по господарству в с. Бирине Новгород-Сіверського району. Раптом до будинку під'їхав автомобіль червоного кольору, в якому перебували його знайомі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , обидва вони були в стані алкогольного сп'яніння. Згодом до них під'їхав ОСОБА_8 . Вони розмістилися поряд з будинком та почали вживати спиртні напої, при цьому про щось розмовляли. Зміст їхніх розмов він не чув. Він підходив до них періодично, але постійно з ними не перебував. Чи говорив йому ОСОБА_4 про отримання згоди від ОСОБА_6 взяти його автомобіль не пригадує. Згодом він побачив, що ОСОБА_4 зник і разом з ним зник автомобіль на якому вони з ОСОБА_6 приїхали. Невдовзі прокинувся ОСОБА_6 , який перед цим задрімав та виявивши відсутність автомобіля почав його шукати. При цьому він казав, що не надавав дозволу ОСОБА_4 брати його автомобіль. Вони телефонували ОСОБА_4 , але додзвонитися до нього не змогли. Наступного дня рано вранці йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4 , який повідомив, що автомобіль знаходиться неподалік м. Харкова і попросив повідомити про це ОСОБА_6 .
Крім показань потерпілих та свідка, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 , датованим 06 липня 2013 року, відповідно до якого останній повідомив про викрадення невідомою особою автомобіля марки ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 (а.с. 114);
- протоколами огляду автомобіля ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , від 07 та 08 липня 2013 року в ході яких у вказаному автомобілі виявлено водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_6 , страхові поліси на автомобілі ЛуАЗ 969М та ВАЗ 21093 на ім'я ОСОБА_6 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , видане на ім'я ОСОБА_7 та ЛуАЗ 969М, державний номерний знак НОМЕР_3 , видане на ім'я ОСОБА_10 . На задньому сидінні автомобіля виявлено сумку з наступними речами: джинсовою курткою, майкою світло-сірого кольору, трусами темно-сірого кольору, зарядним пристроєм для телефону «SAMSUNG», зошитом (а.с. 122-123, 154-157);
- протоколами пред'явлення речей для впізнання від 09 липня 2014 року відповідно до яких ОСОБА_5 впізнала джинсову сорочку, майку світло-сірого кольору, труси темно-сірого кольору, зошит на 96 аркушів, зарядний пристрій та сумку, вилучені з автомобіля ВАЗ 21093, як такі, що належать її квартиранту, тобто ОСОБА_4 (а.с.160-165);
- висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №1832/13-24 від 25 липня 2013 року, відповідно до якого середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ - 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1994 року виготовлення, станом цін на момент скоєння злочину 06 липня 2013 року складала 23 020 грн. 00 коп. (а.с. 129-131);
- актом добровільної видачі ОСОБА_5 газети «Сіверщина» №27 (1034) від 04 липня 2013 року, з написом «Люба срочно надо уехать приеду деньги привезу» (а.с. 151)
- газетою «Сіверщина» №27 (1034) від 04 липня 2013 року в якій у верхній частині першої сторінки є напис « ОСОБА_11 », а в нижній частині першої сторінки напис «Люба срочно надо уехать приеду деньги привезу» (додається до матеріалів кримінального провадження).
Стосовно наданого у судовому засіданні потерпілим ОСОБА_6 , як доказу вини ОСОБА_4 , листа, датованого 19 червня 2014 року, який був надісланий йому обвинуваченим ОСОБА_4 , і в якому останній вибачається за те, що самовільно взяв його автомобіль, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Згідно статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Як вбачається, зазначений вище лист був отриманий потерпілим під час особистого листування з обвинуваченим вже після початку судового розгляду кримінального провадження та не в процесі проведення відповідних слідчих дій, що свідчить про недотримання порядку, встановленого КПК України для виявлення і вилучення доказів. Відповідно даний лист, як доказ, необхідно визнати недопустимим і не враховувати його при вирішенні питання наявності складу злочину, передбаченого частиною першою статті 289 КК України в діях обвинуваченого ОСОБА_4 .
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні належні та допустимі докази суд враховує, що хоча обвинувачений ОСОБА_4 і заявив про надання йому дозволу потерпілим ОСОБА_6 взяти автомобіль останнього для поїздки в м. Шостка, даний факт потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив, поведінка останнього одразу після виявлення зникнення автомобіля, а саме вжиття ним заходів до розшуку автомобіля та повідомлення до Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області про викрадення автомобіля невідомою особою свідчить, що ОСОБА_6 не було відомо де знаходиться його автомобіль та хто міг його викрасти. Дані факти підтверджуються показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , а також повідомлення до Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області про викрадення автомобіля невідомою особою, яке ОСОБА_6 зробив 06 липня 2013 року, тобто в день зникнення автомобіля. Відповідно показання ОСОБА_6 в цій частині суд розцінює як правдиві, які узгоджуються з іншими доказами та підтверджуються ними. Водночас до показань ОСОБА_4 про надання йому дозволу ОСОБА_6 взяти автомобіль суд ставиться критично, оскільки ОСОБА_4 у судовому засіданні свої показання постійно змінював, так спершу він стверджував, що їхати до Харківської області вирішив коли перебував вже в м. Шостка, але потім змінив свої показання, заявивши, що таке рішення було прийняте ним ще під час перебування в будинку ОСОБА_5 , про що він нібито повідомив останню в залишеній ним записці. Водночас із дослідженої у судовому засіданні записки, яку ОСОБА_4 залишив ОСОБА_5 , вбачається відсутність зазначення в ній того, куди саме він поїхав. Враховуючи викладене до показань ОСОБА_4 суд ставиться критично та вважає їх неправдивими і наданими з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин. Відповідно суд вважає доведеним факт незаконного заволодіння ОСОБА_4 транспортним засобом, який перебував у законному володінні ОСОБА_6 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 289 КК України доведена повністю, його дії кваліфіковані правильно, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, яке має бути призначене ОСОБА_4 за вчинений злочин, суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який належать до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який характеризується негативно, не працює, має задовільний стан здоров'я. Також суд враховує відсутність передбачених статтею 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання та рецидив злочинів і вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що є обставинами, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання.
За таких обставин суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 для виправлення та перевиховання необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах строку, встановленого санкцією частини першої статті 289 КК України.
Оскільки вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, який був вчинений ним 05 січня 2013 року, тобто до вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 289 КК України, суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання на підставі частини четвертої статті 70 КК України за сукупністю злочинів, за правилами, встановленими частиною першою-третьою статті 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.
На підставі частини четвертої статті 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_4 , зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком суду, за правилами, передбаченими статтею 72 КК України і обраховувати строк відбування покарання з 07 липня 2013 року.
Процесуальні витрати у розмірі 979 грн. 40 коп. за проведення судової дактилоскопічної та судової автотоварознавчої експертиз, на підставі статті 126 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
Відповідно до частини дев'ятої статті 100 КПК України, після набрання вироком законної сили речові докази: автомобіль ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , талон про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , талон про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 , два страхові поліси на автомобілі, посвідчення водія, видане на ім'я ОСОБА_6 повернути їх законному володільцю - потерпілому ОСОБА_6 ; сумку тигрового розмалювання, зарядний пристрій для телефону «SAMSUNG», зошит, майку світло-сірого кольору, труси темно-сірого кольору, джинсову сорочку синього кольору повернути їх власнику - обвинуваченому ОСОБА_4 ; газету з написом та залишити в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, запобіжний захід не обирався.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 110, 126, 331, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (три) роки.
На підставі частини четвертої статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком та покарання, призначеного вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року за вчинення злочину, передбаченого за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 185 КК України, ОСОБА_4 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 8 (вісім) місяців.
Відповідно до частини четвертої статті 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_4 , зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року, у період з 07 липня 2013 року по 13 серпня 2014 року.
Початок строку відбування ОСОБА_4 призначеного остаточного покарання у виді позбавлення волі рахувати з 07 липня 2013 року.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати у розмірі 979 (дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 40 копійок за проведення судово-дактилоскопічної та судово-автотоварознавчої експертиз.
Після набрання вироком законної сили речові докази:
- автомобіль ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , талон про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , талон про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_3 , два страхові поліси на автомобілі, посвідчення водія, видане на ім'я ОСОБА_6 повернути їх законному володільцю - потерпілому ОСОБА_6 ;
- сумку тигрового розмалювання, зарядний пристрій для телефону «SAMSUNG», зошит, майку світло-сірого кольору, труси темно-сірого кольору, джинсову сорочку синього кольору повернути їх власнику - обвинуваченому ОСОБА_4 ;
- газету з написом - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області.
Суддя ОСОБА_1