12 серпня 2014 року Справа № 916/1017/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Круглікової К.С. (доповідач),
суддів: Жукової Л.В.,
Черкащенка М.М.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014р.
у справі №916/1017/14 господарського суду
Одеської області
за позовом Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
до Комунального виробничо-експлуатаційного
підприємства "Котовськтеплокомуненерго"
про стягнення 2 538 663,23 грн.
за участю представників сторін
позивача: Чеботарьова І.Г.,
відповідача: не з'явився,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго" основного боргу у розмірі 2 080 750,62 грн., пені - 173 993, 29 грн., 7 % штрафу - 191 529,77 грн., інфляційних втрат у сумі 17 305,05 грн., річних в розмірі 75 084,50 грн. та судових витрат.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справі
№916/1017/14 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача збитки від інфляції в сумі 17 305,05 грн., 3 % річних - 75 084,50 грн., пеню в сумі 1,00 грн., штраф в сумі 1,00 грн., судовий збір - 50 773,26 грн. В решті позову відмовлено. Провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 2 080 750, 62 грн. - припинено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 та рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2014 скасувати в частині позову про стягнення штрафу та пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в зазначеній частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2012р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/1078-ТЕ-23, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п.п. 1.1., 1.2. договору).
З наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі газу вбачається, що протягом періоду жовтень-грудень 2012р. загальна вартість поставленого позивачем природного газу складає 2 750 139,56 грн.
На момент пред'явлення даного позову за КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" рахувалась заборгованість перед позивачем за природний газ, в сумі 2 080 750,62 грн., що є порушенням покладених на відповідача за умовами даного договору грошових зобов'язань. Однак, вказана сума заборгованості була сплачена відповідачем після отримання відповідних бюджетних коштів , тобто після звернення позивача до суду.
Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 2 080 750,62 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача до суду, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України,.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17305,05 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 75084,50 грн.
Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача неустойки (штрафу та пені) за прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій виходили з наявності правових підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки до 1 грн.
Предметом касаційного оскарження у даній справі є питання про необгрунтованість зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу.
У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний, на підставі ст.83 ГПК України зменшив розмір нарахованої позивачем пені до 1 грн. та штрафу також до 1 грн., посилаючись на те, що відповідач повністю погасив основний борг перед позивачем, а застосування до відповідача штрафних санкцій у повному обсязі може привести ще до більш тяжкого фінансового стану, в якому він знаходиться на теперішній час. При цьому місцевий суд вказав, що позивач не довів наявність понесених ним збитків саме за порушення відповідачем зобов'язань за договором.
Проте, з вказаними висновками господарських судів попередніх судових інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.
Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1, 2, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рішення судів попередніх судових інстанцій за своїм змістом цим вимогам не відповідають.
Так, в порушення зазначених вимог щодо змісту судового рішення та вимог ст.84 ГПК України, господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не навів обґрунтованих доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваних сум пені до 1 грн. та штрафу до 1 грн. та не навів доводи, на підставі яких відхилив докази відповідача.
Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін, проте судами попередніх інстанцій наведеного здійснено не було.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягають скасуванню в частині позову про стягнення пені та штрафу.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи в цій частині, зібраним доказам дати належну оцінку та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справі № 916/1017/14 скасувати в частині позову про стягнення пені та штрафу.
Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області у іншому складі суддів.
У решті рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справі № 916/1017/14 залишити без змін.
ГоловуючийК. Круглікова
Судді:Л. Жукова
М. Черкащенко