06 серпня 2014 року Справа № 926/535/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року
у справі за позовомЗаступника Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до1. Концерну "Військторгсервіс", 2. Публічного акціонерного товариства "Бульвар"
треті особи:1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, 2. Фонд державного майна України
простягнення коштів
у травні 2013 року, заступник Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну "Військторгсервіс", Публічного акціонерного товариства "Бульвар" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.01.2009 року, як такого що не відповідає вимогам закону.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.11.2013 року в позові відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановлені судові рішення оскаржені у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2014 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою прокурора, у якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Постановляючи про відмову в позові суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач, є переможцем проведених 06.08.2008 року публічних торгів, і правомірно набув право за договором від 09.01.2009 року на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення загальною площею 316,8 кв.м. (розташовані в адмінбудівлі літ. "А"), які знаходяться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Садова, 6, і підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.
Проте, погодитись з наведеними судами мотивами відмови у позові не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину не встановлена законом, але інша заінтересована особа заперечує його дійсність, на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Стаття 216 Цивільного кодексу України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.
З огляду на зазначені вище підстави і наслідки визнання правочинів недійсними суд повинен встановлювати наявність тих обставин, за якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними та настання певних юридичних наслідків, застосовуючи при цьому норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини.
Відповідність або не відповідність правочину вимогам закону має оцінюватись господарським судом, стосовно законодавства, що діяло на момент вчинення правочину.
За статутом концерну "Військторгсервіс" в редакції, затвердженій наказом Міністра оборони України № 754 від 27.12.2006 року, концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Майно концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання.
Здійснюючи право господарського державного відання концерн володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності та за згодою органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 7.3 статуту).
Згідно ч. 5 ст. 75 ГК України, у редакції чинній на час укладання спірного договору, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.
Обов'язкок Фонду державного майна України щодо надання дозволу на відчуження державного майна у випадках, встановлених законом, як суб'єкта управління об'єктами державної власності визначено і Законом України "Про управління об'єктами державної власності".
За Порядком відчуження об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803, дія якого поширюється на майно, передане державним комерційним підприємствам (їх об'єднанням), яким є відповідач - Концерн "Військторгсервіс" (п. 3 Порядку).
Відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.
Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.
Проте доказів дотримання цих вимог закону та законодавчих актів при відчуженні спірного майна матеріали справи не містять, а тому висновок господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про укладання спірного договору купівлі-продажу державного майна з дотримання вимог чинного на той час законодавства не можна визнати таким, що відповідає дійсним обставинам справи, судові рішення про відмову в позові законними і обґрунтованими. Щодо посилань у судових рішеннях на сплив позовної давності, як на підставу відмови в позові то необхідно зауважити, що застосування позовної давності можливе до порушеного права, яке у даному випадку таким судом не визнавалось.
За таких обставин, судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Чернівецької області від 19.11.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко