05 серпня 2014 року Справа № 20/97б/2011(22/59б)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Катеринчук Л.Й.
Куровського С.В.
За участю : представника ПАТ "Фінексбанк"- Швидкого О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлик 2005"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2014 по справі № 20/97б/2011 (22/59б) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенергоекспорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Цегельний завод" про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.07.2010 порушено провадження по справі №22/59б про банкрутство ТОВ "СП "Цегельний завод", за загальною процедурою, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.02.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "СП "Цегельний завод".
Справа в частині розгляду мирової угоди, розглядалась судами неодноразово.
Останньою ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.12.2013 /суддя Кірпа Т.С./ затверждено мирову угоду від 15.11.2013, укладену між боржником та кредиторами, провадження по справі №20/97б/2011 (22/59б) припинено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2014 по справі № 20/97б/2011 (22/59б) /колегія суддів у складі : М"ясищев А.М., Будко Н.В., Москальова І.В./ ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.12.2013 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду першої інстанції.
В касаційній скарзі ТОВ "Журавлик 2005" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2014, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалу Господарського суду Луганської області від 23.12.2013 залишити в силі.
ПАТ "Фінексбанк" у відзиві на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану апеляційну постанову - без змін, посилаючись на те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам Закону та фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "Фінексбанк" , який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Провадження по справі про банкрутство ТОВ "СП "Цегельний завод" здійснюється на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, чинній до 19.01.2013 року.
До Господарського суду Луганської області 19.11.2013 подана заява розпорядника майна боржника Богулян О.А. про затвердження мирової угоди по справі про банкрутство ТОВ "СП "Цегельний завод".
Як вбачаться із матеріалів справи, 15.11.2013 проведено збори комітету кредиторів ТОВ "СП "Цегельний завод", на яких одноголосно прийнято рішення про укладення мирової угоди.
Затверджуючи мирову угоду від 15.11.2013, укладену між боржником та кредиторами, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо форми, змісту мирової угоди, умов та строків її укладання, які встановлені ст.ст. 35, 36, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторонами мирової угоди дотримані, а саме : рішення про укладання мирової угоди як з боку кредиторів, так і збоку боржника прийнято і сама угода підписана повноваженими сторонами (п.п.3,4 ст. 35 Закону); всім членам комітету кредиторів по справі вчасно направлено текст мирової угоди для можливості надання своїх заперечень, всіх членів комітету кредиторів було належним чином повідомлено про засідання комітету кредиторів 15.11.2013, мирова угода укладена щодо вимог передбачених ст. ст. 31, 36 Закону, а отже, мирова угода не містить положень, які б суперечили діючому законодавству.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 23.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд виходив з того, що умови мирової угоди не відповідають вимогам ст.ст.37, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема щодо відстрочки заборгованості перед АТ "Луганськспецтехнокомплект", відсутні умови узгодження сторонами строку надання відстрочки виплати заборгованості окремим кредиторам по справі, крім того, п.12 Мирової угоди, суперечить ч.3 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно із ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст.4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
Згідно із п.1 ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство (ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, кредитор - AT "Луганськспецтехкомплект", знаходиться у банкрутстві, в процедурі ліквідації і умовами спірної мирової угоди від 15.11.2013 (п.4) встановлено відстрочку виплати його кредиторської заборгованості у розмірі 23 8944, 20 грн. на 1 рік та розстрочку на 3 роки, проте вказані умови, суперечать ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як строк процедури ліквідації не може перевищувати 12 місяців і погашення боргу ТОВ "СП "Цегельний завод" перед AT "Луганськспецтехкомплект" протягом трьох років унеможливлює завершення процедури банкрутства AT "Луганськспецтехкомплект".
Відповідно до п.4 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про:
виконання зобов'язань боржника третіми особами;
обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, пункти 7-10 мирової угоди (якими визначено порядок і умови виконання боржником зобов"язань перед кредиторами, четвертої і шостої черги) не містять умов узгодження сторонами строку надання відстрочки виплати заборгованості перед кредиторами : ТОВ "Екологія-центр", ТОВ "АКТЕМ", ТОВ "Завод підйомних машин та металоконструкцій", ПАТ "ФІНЕКСБАНК", вказаними умовами лише узгоджено строк розстрочки на 3 роки із зазначенням графіку оплати.
Згідно п.12 мирової угоди, якщо інше не передбачено чинним законодавством України, визнання дійсною частини мирової угоди не тягне за собою недійсності інших частин в цілому, якщо мирова угода могла б бути укладена і без включення цієї недійсною частини.
Господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що п.12 Мирової угоди суперечить ч.3 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою встановлено, що господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом та якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Донецький апеляційний господарський суд, відповідно до вимог ст.ст.99-101 ГПК України, належним чином перевірив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, дійшов до обґрунтованого висновку, що надана на затвердження суду мирова угода від 15.11.2013 не відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому ухвала Господарського суду Луганської області від 23.12.2013 про затвердження мирової угоди підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2014 по справі про банкрутство ТОВ "СП "Цегельний завод" прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог Закону і підстав для її скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 - 1119, 11110 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Журавлик 2005" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2014 по справі № 20/97б/2011 (22/59б) залишити без змін.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Катеринчук Л.Й.
Куровський С.В.