Іменем України
06 серпня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Куштана Б.П., Кеміня М.П., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Великоберезнянського районного суду від 03.06.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області в особі МВС України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органів внутрішніх справ, -
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з даним позовом, посилаючись на те, що 01.03.2013 року, біля 13 години, працівники Великоберезнянського РЕМ у складі шести чоловіків, на прохання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, незаконно проникли на належну позивачу присадибну ділянку АДРЕСА_1 де з допомогою бензопили зрізали вісім гілок (стовбурів - діаметром 23 см.) горіхового дерева (волоський горіх), заподіявши позивачу шкоду у розмірі 50160 грн. Крім цього, в результаті падіння гілок була повністю знищена бетонна площадка перед гаражем загальною площею 11.725 кв.м., відновлення якої потребує 2123 грн.
У день заподіяння шкоди позивач подав відповідачу - Перечинському РВ УМВС (далі - райвідділ міліції), який обслуговує крім Перечинського району і Великоберезнянський район, письмову заяву про вчинення працівниками РЕМ злочину, однак, у зв'язку бездіяльністю та неправомірними діями відповідача, до теперішнього часу винні до кримінальної відповідальності не притягнуті і шкода позивачу не відшкодована.
У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду заподіяну злочином та неправомірними діями і бездіяльністю органів внутрішніх справ.
Посилаючись на дані обставини, норми Конституції України, ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та норми Конвенції про захист прав людини та основних свобод просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 52283 грн. матеріальної шкоди та 783750 грн. моральної шкоди.
Крім цього, просив зазначити у судовому рішенні, що у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати присудженої позивачу суми, на неї будуть нараховуватися проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та трьох процентів річних до моменту повного розрахунку.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 03.06.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивача та представника третьої особи, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту позову ОСОБА_3 видно, що 01.03.2013 року працівники Великоберезнянського РЕМ проникли на належну позивачу присадибну ділянку АДРЕСА_1, де з допомогою бензопили пошкодили волоського горіха та бетонну площадку перед гаражем, заподіявши позивачу цим шкоду у розмірі 52283 грн.
Про дану подію позивач повідомив відповідача (райвідділ міліції) письмовою заявою проте, у зв'язку бездіяльністю та неправомірними діями відповідача, до теперішнього часу винні до кримінальної відповідальності не притягнуті і шкода позивачу не відшкодована.
У зв'язку з цим позивач вважає, що райвідділ міліції зобов'язаний відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду заподіяну бездіяльністю та неправомірними діями органів внутрішніх справ.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, указані норми встановлюють загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння матеріальної та моральної шкоди настає за наявності загальних підстав - наявності матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення вимог цих процесуальних норм позивач не довів обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, не довів наявність та розмір шкоди, вини відповідача у заподіянні шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та шкодою.
У зв'язку з цим висновок суду першої інстанції про недоведеність позову є правильним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Зокрема, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про те, що шкода йому заподіяна у зв'язку бездіяльністю та неправомірними діями відповідача і до даних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 267/94 (далі - Закон № 267/94).
Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданій фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом.
Згідно ст. 1 Закону № 267/94 підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
Право на відшкодування шкоди (ст. 2 Закону № 267/94) виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 11) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Завдана позивачу шкода не відноситься до випадків передбачених Законом № 267/94, а тому дія цього закону не розповсюджується на правовідносини, які склалися між позивачем та райвідділом міліції.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 03.06.2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: