05 серпня 2014 року Справа №810/3690/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;
при секретарі судового засідання Вишемирському М.І.;
за участю:
представника позивача - Панченка І.В. (довіреність б/н від 20.06.2014 р.);
представника відповідача - Борисова І.І. (довіреність №820/8/10-007),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сквирська круп'яна компанія"
до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом ТОВ "Сквирська круп'яна компанія" до Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000332200 від 31.12.2013 р.
Позовні вимоги обґрунтовані твердженням позивача про реальний характер укладеної ним з ТОВ "Тарбер Стандарт" угоди на технічне обслуговування вентиляційних та пожежних комунікацій та правомірність формування податкового кредиту за червень 2013 р. у розмірі 108000,00 грн., тому оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що згідно з висновком акту перевірки від 20.12.2013 р. №219/220/33945448 позивачем було допущено порушення п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за червень 2013 р. на суму 108 000 грн. Даний висновок грунтується на відомостях матеріалів зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Тарбер Стандарт", згідно з якими вказане підприємство підпадає під ознаки ризикового засновника, директора, бухгалтера в одній особі. Також від ГУ Міндоходів в Київській області листом від 27.09.13 №2906/7/10-36-07-07 отримано пояснення посадових осіб які не причетні до ведення фінансово-господарської діяльності, а саме ТОВ "Авистранс-Промт".
Крім того, при проведенні аналізу бази "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, шляхом автоматизованого співставлення даних додатку №5 встановлено, що податковий кредит ТОВ "Тарбер Стандарт" сформований за рахунок: за червень 2013 р. по договірним зобов'язанням з ТОВ "Панга", ТОВ "Авистранс-Промт"; за липень 2013 р. з ТОВ "Авистранс-Промт" та ПП "Агальмат"; за серпень 2013 р. з ТОВ "Укроптпром".
При проведенні аналізу бази "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, шляхом автоматизованого співставлення даних додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" ТОВ "Тарбер Стандарт" має розбіжності з вищевказаними підприємствами, до яких входить позивач.
У зв'язку з викладеним, вважає угоду укладену між ТОВ "Сквирська круп'яна компанія" та ТОВ "Тарбер Стандарт" такою, що має ознаки нікчемності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав:
позивач зареєстрований як юридична особа Солом'янською РДА в м. Києві 28.12.2005 р. за №10731050003007974, код ЄДРПОУ 33945448; взятий на податковий облік в органах ДПС 30.12.2005 р. за №891; перебуває на обліку у Сквирському відділенні Тетіївської ОДПІ і є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника ПДВ від 21.02.2009 р. №100199139.
19.12.2013 р., податковим органом була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сквирська круп'яна компанія" з питань правильності та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Тарбер Стандарт» за період з 01.06.2013 р. по 30.06.2013 р., за наслідком якої складено акт №219/220/33945448 від 20.12.2013 р.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2013 р. на суму 108000,00 грн.
На підставі акту Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 р. №0000332200, яким позивачу визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 108000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, між позивачем та ТОВ "Тарбер Стандарт" було укладено договір №24 на технічне обслуговування вентиляційних та пожежних комунікацій від 01.04.13 р., за умовами п.1.1 якого позивач надав ТОВ "Тарбер Стандарт" вентиляційне, пожежне обладнання та комунікації, а останній зобов'язався провести діагностику, ремонт та виготовлення деталей власними силами або силами субпідрядників згідно Технічних вимог. Строки та умови поставки обладнання передбачені пунктом 3 вказаного договору. Порядок приймання-передачі обладнання та робіт визначений пп.6.1. п.6 договору. Після виконання ремонту та технічного обслуговування, демонтажу, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт представники сторін повинні підписати і засвідчити печатками акт прийому-передачі виконаних робіт.
У якості підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані наступні документи: податкова накладна від 27.06.2013 р. №70 на загальну суму 648000,00 грн., в тому числі ПДВ 108000,00 грн.; витяг з єдиного реєстру податкових накладних №2 від 12.07.2013 р. в якому відображена вказана податкова накладна; технічне завдання на технічне обслуговування вентиляційних систем та пожежних комунікацій згідно договору №24 від 01.04.2013 р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку №1522 від 02.07.2014 р.
Висновок податкового органу щодо заниження позивачем ПДВ за червень 2013 р. на 108000,00 грн. обґрунтований позицією про неправомірне віднесення до податкового кредиту за червень 2013 р. суми ПДВ по господарській операції ТОВ "Тарбер Стандарт", оскільки послуги по договору №24 від 01.04.2013 р. не надавались, а сама угода визнана фіктивною.
Проаналізувавши представлені документи бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку, що всі вони відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні" та фіксують факт здійснення господарської операції. Претензії до оформлення документів первинної бухгалтерської звітності у податкового органу на момент складання акту перевірки та під час розгляду справи відсутні.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАСУ встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), само по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, угода, укладена між позивачем та ТОВ "Тарбер Стандарт", не визнана судом недійсною, її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такою угодою.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки відповідно цією особою, а тому несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Суд звертає увагу на наступне: по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб; по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій; по-третє, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012р. у справі № К/9991/5398/12).
Оскільки наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару (надання послуг) входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011р. у справі №К-12509/08.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 р., заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 р., заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Як встановлено судом, зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ "Тарбер Стандарт" виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідною податковою накладною та актом здачі-приймання робіт.
Реальність спірної господарської операції підтверджується також залученими до матеріалів справи технічним завданням на технічне обслуговування вентиляційних систем та пожежних комунікацій згідно договору №24 від 01.04.2013 р.; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №1522 від 02.07.2014 р, податковою накладною від 27.06.2013 р. №70 на загальну суму 648000,00 грн., в тому числі ПДВ 108000,00 грн.; витягом з єдиного реєстру податкових накладних №2 від 12.07.2013 р. в якому відображена вказана податкова накладна; актом здачі-прийняття робіт № ТС-0000294 від 27.06.2013 р.
Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що господарська операція ТОВ "Сквирська круп'яна компанія" з ТОВ "Тарбер Стандарт" не мала місце, а угода укладена між ними порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства і вчинена сторонами удавано, з метою приховування сплати податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати факт нереальності угод та даних, вказаних платником податків в податкових деклараціях.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), про зазначено в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.
ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012р. у справі № К-18460/10.
Відповідно до змісту пунктів 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.
Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб (дана правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012р. у справі № К/9991/72712/11).
З огляду на вищевказане, витрати позивача за правочином з ТОВ "Тарбер Стандарт" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок акту перевірки, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013р. у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013р. у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012р. у справі № К/9991/26224/12.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача у частині скасування податкового повідомлення рішення №0000332200 від 31.12.2013 р. підлягають задоволенню.
Одночасно суд не знаходить підстав для визнання дій відповідача по винесенню податкового повідомлення-рішення протиправними з огляду на те, що об'єктивно протиправне діяння - соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність) особи, яке здобуває негативне реагування держави у вигляді примусових заходів. Це, як правило, діяння неделіктоздатних осіб, а також невинні діяння деліктоздатних осіб (випадкові дії, що мають зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлені елемента вини - "казус") та має наступні ознаки: суперечність з нормами права; наявність лише об'єктивних ознак такого діяння як правопорушення, насамперед шкідливості, що виражається в нанесенні шкоди інтересам, котрі охороняються і захищаються правом; негативне реагування держави шляхом застосування примусових заходів такого змісту: відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди (визнання угоди недійсною з поверненням сторін до первиною майнового стану; примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння (віндикація); стягнення боргу). В діях податкового органу ознаки протиправності відсутні, тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАСУ, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000332200 від 31.12.2013 р.
У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Брагіна О.Є.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 серпня 2014 р.