29 липня 2014 р. Справа № 804/6430/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коренева А.О.,
при секретарі судового засідання - Пасічника Т.В.,
за участю
представника позивача - Сергєєвої М.Ш.,
представника відповідача - Задорожної А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів України, в якому, з урахування заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200033/1 від 02.04.14 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00088 від 02.04.14 (а.с.160-161). На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що митним органом застосовано резервний метод обчислення, що призвело до необґрунтованого збільшення вартості товару, чим порушено законні права та інтереси Позивача, у зв'язку з чим Відповідач зобов'язаний вчинити дії по визначенню митної вартості товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортуються (вартість операції) щодо товарів відповідно до ДМВ № 110100000/2014/207832 від 01.04.2014 р. Позивачем надано Відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті Позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 статті 58 Митного кодексу України. Проте митницею витребувано у декларанта додаткові документи за відсутності належним чином обґрунтованих підстав, відтак, прийнято незаконні рішення про коригування митної вартості у зв'язку з неподанням декларантом таких документів та картка відмови. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач, Дніпропетровська митниця Міндоходів України, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що неможливість застосування першого методу обумовлена ненаданням Позивачем затребуваних митницею додаткових документів, наявністю розбіжностей в наданих документах, ненаданням Позивачем обґрунтувань таких розбіжностей, а також неможливістю обрахування всіх складових митної вартості. Так, у наданій комерційній пропозиції № б/н від 04/03/2014 вказана в ній запропонована ціна товару не кореспондує ціні за тонну товару, зазначеній в рахунку № 2960015873 від 24/03/2014; документ, представлений як «виписка з бухгалтерської документації» № 1-04/14 від 02/04/2014 за своїм змістом не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначена в ній інформація повного мірою не ідентифікує господарську операцію та обставини її здійснення; підприємством не було надано обґрунтованих підстав внесення змінених відомостей до додаткової угоди №36 від 24/03/14 до зовнішньоекономічного контракту № 420/002/12 від 27/04/2012, що викликає сумніви у дійсності та достовірності цього документа; надані Позивачем заявка на перевезення вантажу та довідка про транспортні витрати не містять відомостей про вартість послуг експедирування. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини спору, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Судовим розглядом справи встановлено, що спірні рішення прийняті відповідачем у зв'язку із розмитненням позивачем 01.04.14 поставленого йому на виконання умов контракту № 420/002/12 від 27.04.12, укладеного між Позивачем (Покупець за контрактом) та фірмою "DELTACHEMICALS LIMITED" (Продавець за контрактом), товару - «поліетилен низького тиску, високої густини, в гранулах, марка Liten УВЗЗ-22000кг.,з густиною 0,956г/смЗ (при t=20rpafl.C). Хімічний склад: мономерна ланка поліетилену-99,95%. Тип полімерізації: гомополімер. Без вмісту сомономерів та домішок. Хімічна модифікація -відсутня. Застосовується у виробництві штампованих плит та видуванні ємкостей об'ємом до 5л.». Товар заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування - митна декларація №110100000/2014/207832. Митна вартість товару була заявлена Позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ, а саме 1,1591 євро/кг (1,5982 дол. США/кг).
Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено відсутність у поданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідачем зазначено, що до митного оформлення надано договір транспортного експедирування від 01.01.14 № 05, яким передбачена транспортна заявка, проте у наданій декларантом контракті-заявці на перевезення вантажу від 24.03.14 №06 відсутнє посилання на номер та дату договору транспортного експедирування, що унеможливлює її ідентифікацію з наданим до митного оформлення договором транспортного експедирування; наданою заявкою від 24.03.2014 №06 вартість послуг по перевезенню вантажу за маршрутом Литвинов (Чехія) - Дніпропетровськ визначена на рівні 9 000,00 грн.; - відомості щодо вартості перевезення до ввезення на митну територію України не визначені вказаним договором та заявкою до нього; - наданий рахунок від 31.03.2014 №ЛТ-0000219 не відповідає вимогам частини 11 статті 58 Митного кодексу України, згідно якої до митної вартості не включаються витрати або кошти на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню; - надана довідка про транспортні витрати від 31.03.2014 № 18 містить наступні відомості про вартість транспортування: м. Литвинів (Чехія) - п/п Краківець (кордон України) - 848 км - 4050,96 грн., п/п Краківець (кордон України) - м. Дніпропетровськ (Україна) - 1036 км - 4949,04 грн.; - ані заявка на перевезення вантажу, ані довідка про транспортні витрати не містять відомостей про вартість послуг експедирування; - послуги експедитора є об'єктом оподаткування ПДВ, якщо їх місце постачання розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що визначено пп.«б» п. 185.1 ст.185 ПК України. Згідно пп. «ж» п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання; рахунок від 31.03.14 22 не відповідає вищезазначеним вимогам податкового законодавства.
Також відповідачем зазначено, що згідно положень контракту № 420/002/12 від 27/04/2012 продавець має надати покупцеві сертифікат якості на товар, виданий заводом-виробником. До митного оформлення відповідний документ декларантом надано не було.
Також відповідачем зазначено, що згідно додаткової угоди № 36 до зовнішньоекономічної угоди №420/002/12 від 27/04/2012 умовою оплати є «відстрочення платежу». Проте у жодному документі не зазначено, якими термінами обмежене таке відстрочення і в якій частині (у повному розмірі суми, що підлягає сплаті, частинами, тощо), що свідчить про те, що одна із істотних умов договору - умови оплати - врегульовані відповідним контрактом не належним чином.
Сторонами визнано, що після отримання відповідного повідомлення відповідача позивачем 02.04.14 надано до Дніпропетровської митниці такі документи: - Доповнення № 1 від 03/01/2014 до Договору ЗЭ№05 від 01/01/2014, - Доповнення № 36 від 24/03/14, - Комерційна пропозиція від виробника № б/н від 04/03/14, - Сертифікат якості № б/н від 24/03/14, - Виписка з бухгалтерської документації №1-04/14 від 02/04/14. У своєму повідомленні декларантом було зазначено, що протягом визначеного органом доходів і зборів терміну надати будь-які інші додаткові документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості, він не має можливості. У відповідь на отримані документи відповідачем зазначено, що неможливість застосування першого методу обумовлена ненаданням позивачем затребуваних митницею додаткових документів, наявністю розбіжностей в наданих документах, ненаданням Позивачем обґрунтувань таких розбіжностей, а також неможливістю обрахування всіх складових митної вартості. За результатами здійснення такої перевірки відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200033/1 від 02.04.14 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00088 від 02.04.14.
За змістом оскаржуваного Рішення відповідачем зазначено, що в рамках проведення консультації 01/04/2014 декларанту було направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. 02.04.14 декларантом було надано наступні додаткові документи: - доповнення №1 від 03/01/2014 до договору 33№05 від 01/01/2014, - доповнення №36 від 24/03/14, - комерційна пропозиція від виробника № б/н від 04/03/14, - сертифікат якості №б/н від 24/03/14, - виписка з бухгалтерської документації №1-04/14 від 02/04/14. Разом з тим, декларантом не було надано: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; каталог, специфікацію або прейскурант (прайс-лист) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, - які було запропоновано надати митному органу у повідомленні від 01/04/2014. Розглянувши надані декларантом додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, повідомленням митного органу від 02/04/2014 декларанту було доведено, зокрема, про деякі виявлені їх недоліки: «у комерційній пропозиції № б/н від 04/03/2014 вказана в ній запропонована ціна товару не кореспондує ціні за тонну товару, зазначеній в рахунку № 2960015873 від 24/03/2014; документ, представлений як «виписка з бухгалтерської документації» № 1-04/14 від 02/04/2014 за своїм змістом не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначена в ній інформація повною мірою не ідентифікує господарську операцію та обставини її здійснення; згідно діючого законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність здійснення господарської операції (зокрема, і господарської операції з надання послуг організації транспортування товару) фіксують та підтверджують первинні документи підприємства, до яких довідка про транспортні витрати від 31/03/2014 № 18 не відноситься». Крім того, митним органом було звернуто увагу на те, що підприємством не було надано обґрунтованих підстав внесення змінених відомостей до додаткової угоди №36 від 24/03/14 до зовнішньоекономічного контракту № 420/002/12 від 27/04/2012, що викликало сумніви у юридичній коректності цього документа. У своїх повідомленнях органу доходів і зборів від 02/04/2014 декларантом було двічі зауважено, що протягом визначеного органом доходів і зборів терміну надати будь-які інші додаткові документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості, він не має можливості.
З урахуванням викладеного, спірним рішенням митну вартість товару, отриманого позивачем, скориговано до 1,26 євро/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МКУ.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість доводів відповідача і винесених на їх підставі спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини, є Митний кодекс України (далі - МКУ).
Відповідно до ст. 49 цього Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МКУ). За приписами статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.
Положеннями ст. 54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч.9 цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і 6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо наведені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. (ч.3 ст.53 МК України).
Зміст повідомлень відповідача на адресу декларанта позивача не дає підстави для висновку, що позивачем не були надані якісь документи, визначені в ч.2 ст. 53 МК України, або існує наявність в таких документах розбіжностей, ознак підробки, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Суд зважує, що зі змісту ч.3 ст.53 МК України вбачається, що надання додаткових документів є необхідним виключно у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
На думку суду сумніви є обґрунтованими, якщо документи, наведені в ч.2 ст.53 МКУ, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, відповідач послався на наступне. У наданій декларантом контракті-заявці на перевезення вантажу від 24.03.14 № 06 відсутнє посилання на номер та дату договору транспортного експедирування 33 № 05 від 01.01.2014р., що унеможливлює її ідентифікацію з наданим до митного оформлення договором транспортного експедирування. Суд відмічає, що відповідно до пункту 5.5 Договору транспортного експедирування 33 № 05 від 01.01.14 «усі транспортні заявки замовника являються частиною дійсного договору і визначають умови конкретних перевезень» (а.с.41-44). Крім того, відповідно до Додаткової угоди №1 до договору транспортного експедирування ЗЭ №05 від 01.01.14 внесено доповнення тексту договору пунктом 5.6 наступного змісту: «Сторони дійшли згоди, що всі відносини між Сторонами, що стосуються послуг транспортного експедирування буз посилання в транспортній заявці або в іншому документів до дійсного Договору, але наданих (виконаних) послуг в період дії даного Договору регулюється даним Договором. Відсутність посилання в документах на дійсний Договір, у разі, якщо послуги транспортного експедирування мали місце в період дії дійсного Договору не є підставою для визнання послуг транспортного експедирування без договірними» (а.с.40).
Відповідачем зроблено висновок, що відомості щодо вартості перевезення до ввезення на митну територію України не визначені договором та заявкою. Суд відмічає, що відповідно до відомостей зазначених у товаросупровідних документах (CMR № 2201492) перевезення здійснювалось безпосередньо ТОВ «ЛІТО», згідно з Договором № 4 оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) від 03.03.14 на виконання Договору експедирування ПЭ№12 від 01.03.14, укладеного між ТОВ «ЛІТО» та ПП «РОССЕНТИ». Суд зважує, що надані позивачем Договір та рахунок - фактура № ЛТ-0000219 від 31.03.14 від ТОВ «ЛІТО» на суму 8 800 грн. без ПДВ, а також довідку про транспортні витрати ПП «РОССЕНТИ» № 18 від 31.03.14 не можуть розцінюватись як заниження чи невідповідність митної вартості товару за ціною договору. Крім того, відповідач у повідомленні декларанту № 3 від 02.04.14 зазначив, що транспортна довідка № 18 від 31.03.14 складена належним чином.
Стосовно висновку відповідача про виявлені недоліки у комерційній пропозиції № б/н від 04.03.14, відповідно до якого вказана в ній запропонована ціна товару не кореспондує ціні за тонну товару зазначеній у рахунку № 2960015873 від 24.03.14, суд зазначає, що вказана комерційна пропозиція виробника була надана виробником фірмі "DELTACHEMICALS LIMITED" - продавцю, який за вказаною ціною придбав товар у виробника та в подальшому поставив його позивачу на умовах, визначених у контракту № 420/002/12 від 27.04.12 (з рахуванням доповнень, додаткових угод).
Покликання відповідача про те, що внаслідок не відповідності виписки з бухгалтерської документації вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарські операції з поставки фірмою "DELTACHEMICALS LIMITED" товару не можуть бути обчисленні за ціною товару, що підлягала сплаті позивачем, також є безпідставними. Зміст Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не дає підстави для висновку, що виписка з бухгалтерської документації є первинним документом та має відповідати вимогам, пред'явленим до первинних документів.
Крім того, суд зазначає, що навівши перелічені зауваження митниця не зазначає, яким чином такі обставини впливають на митну ціну товару. Слід також зазначити, що згідно з ч.2 ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, мають бути надані декларантом, якщо рахунок сплачено, а не якщо рахунок має бути сплачено за умовами зовнішньоекономічного контракту. Позивач в ході розгляду справи надав докази на підтвердження здійснення оплати товару, що надають можливість ідентифікувати товар, вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання контракту № 420/002/12 від 27.04.12 згідно додатків.
Також суд зауважує, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів законодавець надав митному органу як право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості так і право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а також застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідачем на обґрунтування своє позиції не надано доказів звернення до митних органів країни експорту товару із запитом щодо надання необхідних відомостей для підтвердження ціни. Між тим чинним законодавством саме на митний орган покладений обов'язок із здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції).
На підставі досліджених судом в ході розгляду справи документів суд доходить до висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи не містять розбіжності, а їх данні піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару. Також суд відмічає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. За відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ст.57 МК України).
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать обов'язок послідовного вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів із проведенням процедури консультації між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, під час якої митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МКУ).
Представником відповідача не обґрунтовано та не надано суду належних і допустимих доказів в підтвердження неможливості визначення митної вартості товару позивача шляхом застосування другорядних методів, що передують резервному. Відповідачем наведені формальні причини в обґрунтування неможливості застосування другорядних методів, що передують резервному, який застосований Дніпропетровською митницею до позивача. Такі загальні посилання на норми Митного кодексу України зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та дослідженні в ході розгляду справи оригінали документів, позивач задля підтвердження митної вартості товарів за основним методом виконав свій обов'язок та до декларації митної вартості 01.04.14 надав всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МКУ, а також наявні у нього документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ. За викладених обставин, суб'єкт владних повноважень - Дніпропетровська митниця, діючи в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, зобов'язаний був здійснити митне оформлення товару позивача за митною вартістю, заявленою декларантом.
Враховуючи встановлені судовим розглядом факти, дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що спірні акти індивідуальної дії відповідача відносно позивача, як-то: рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200033/1 від 02.04.14 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00088 від 02.04.14, є такими, що прийняті необґрунтовано та безпідставно, а отже не відповідає вимогам, встановленим ч.3 ст.2 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Однак відповідач правомірність прийнятих рішень належним чином не довів.
Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200033/1 від 02.04.14 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00088 від 02.04.14, прийняті Дніпропетровською митницею Міндоходів.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» (код ЄДРПОУ 31987126) витрати по сплаті судового збору в розмірі 328 грн. (триста двадцять вісім гривень) 86 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 04.08.14.
Суддя А.О. Коренев