Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"28" липня 2014 р. Справа № 910/11069/14
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 910/11069/14
за позовом публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД - 2", ідентифікаційний код: 04012661, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 26-А,
до Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: 08803649, місцезнаходження: 07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці,
про стягнення заборгованості,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Гончар О.М., яка діє на підставі довіреності від 15.01.2014 року №0020/1;
від відповідача: не з'явився, -
Обставини справи:
публічне акціонерне товариство ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД - 2" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54 у вигляді основного боргу у сумі 14 768,50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 50 коп.), пені у сумі 1 006,69 грн. (одна тисяча шість гривень 69 коп.), трьох процентів річних у сумі 208,78 грн. (двісті вісім гривень 78 коп.) та інфляційних втрат у сумі 1 026,49 грн. (одна тисяча двадцять шість гривень 49 коп.).
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54 з повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 14 768,50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 50 коп.), пені у сумі 1 006,69 грн. (одна тисяча шість гривень 69 коп.), трьох процентів річних у сумі 208,78 грн. (двісті вісім гривень 78 коп.) та інфляційних втрат у сумі 1 026,49 грн. (одна тисяча двадцять шість гривень 49 коп.).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року позовну заяву публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД - 2" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення направлено за підсудністю до господарського суду Київської області в зв'язку з тим, що місцезнаходженням відповідача є: 07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014 року порушено провадження у справі №910/11069/14, розгляд якої призначено на 28.07.2014 року.
28.07.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшли листи від 28.07.2014 року б/н (вх. №15023/14 від 28.07.2014 року) з доданими документами та від 28.07.2014 року б/н (вх. №15022/14 від 28.07.2014 року) з доданими документами.
28.07.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 03.07.2014 року, надав пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.07.2014 року не виконав, витребувані судом документи не подав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.07.2014 року.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 03.07.2014 року про порушення провадження у справі № 910/11069/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -
Встановив:
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
01.01.2013 року між публічним акціонерним товариством "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД - 2" (наймодавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (наймач) укладено договір найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54 (далі за текстом: Договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого, наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування (найм) ліжко-місця в кількості 43 одн., що знаходиться в гуртожитках наймодавця за адресами: м. Київ, вул. Салютна, 1, кім. №16 на 1 поверсі; м. Київ, вул. Туполєва, 16-і, кім. №47/2 на 8 поверху; м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18, кім. №1, 12, 21,132, 49, 50, 51, 59, 72, 78, 82, 125, 141, 172, 173, 197, 200 на 2, 3, 4, 5 поверху. Майно передається в найм (оренду) з метою тимчасового проживання на час дії даного договору.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. Договору, майно вважається переданим в найм наймачу з моменту підписання акту приймання-передачі. У разі закінчення або дострокового розірвання даного договору наймач зобов'язаний за першою вимогою наймодавця, повернути майно протягом 5 календарних днів з моменту припинення дії договору в належному стані. Майно вважається поверненим наймачу з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що плата за найм майна є договірною. Плата за найм одного ліжко-місця складає 620,00 грн. Щомісячна плата за найм 43 ліжко-місць складає 26 660,00 грн. на місяць ПДВ в т.ч. Сума згідно договору за три місяці складатиме 79 980,00 грн.
Договором у п. 3.3. визначено, що орендну плату наймач зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок наймодавця щомісяця не пізніше 5 числа поточного (звітного) місяця, на підставі договору.
Згідно п. 8.2. Договору, у випадку затримки платежів наймач сплачує наймодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період затримки оплати, за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 9.1. Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.03.2013 року тобто є короткостроковим.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Цивільним кодексом України у ч.ч. 1, 5 ст. 762 визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем, на виконання положень п.п. 1.1., 2.1. Договору, підписано акт передачі-приймання від 01.01.2013 року, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування ліжко-місця в кількості 43 одиниці, які розташовані в гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18, вул. Туполєва, 16-і, вул. Польова, 19/8.
01.04.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду від 01.04.2013 року №01 до Договору, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору, зокрема, викласти п. 1.1. у наступній редакції: наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування (найм) ліжко-місця в кількості 46 одн., що знаходиться в гуртожитках наймодавця.; п. 3.1. у наступній редакції: плата за найм майна є договірною. Плата за найм одного ліжко-місця складає 620,00 грн. … Загальна сума договору найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54 без врахування комунальних платежів складає 237 752,55 грн. в т.ч. ПДВ та реєструється в органах Державної казначейської служби України повністю в сумі 237 752,55 грн. в т.ч. ПДВ.; п. 9.1. у наступній редакції: Термін дії договору найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54 продовжити до 31.12.2013 року.
01.04.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано акт приймання-передачі від 01.04.2013 року, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування ліжко-місця в кількості 46 одиниць, які розташовані в гуртожитку Позивача.
01.05.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду від 01.05.2013 року №02, згідно якої сторонами внесено зміни до Договору, зокрема, щодо кількості майна, а саме: 48 ліжко-місць, що підлягають передачі в користування Відповідачу та щодо розміру щомісячної плати за найм 48 ліжко-місць, що складає 29 760,00 грн. на місяць.
01.05.2013 року Позивачем передано Відповідачу в строкове платне користування ліжко-місця у кількості 2 одиниці, які розташовані в гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18, кім. №75, 132 на 3, 4 поверху, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.05.2013 року.
Разом з тим, згідно акту передачі-приймання (повернення) від 31.05.2013 року Відповідач передав, а Позивач прийняв із строкового платного користування (оренди) ліжко-місця в кількості 2 одн., яке знаходиться в гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18, кім. №21 (1л/м), 141 (1л/м), 141 (1 л/м) на 2, 5 поверсі.
Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду від 01.06.2013 року №03, згідно якої сторонами внесено зміни до Договору, зокрема, щодо кількості майна, а саме: 47 ліжко-місць, що підлягають передачі в користування Відповідачу та щодо розміру щомісячної плати за найм 47 ліжко-місць, що складає 29 140,00 грн. на місяць.
01.06.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано акт приймання передачі, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування ліжко-місця в кількості 1 одиниця, які знаходяться в гуртожитку Позивача: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18, кім №50 на 2 поверху.
01.11.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду від 01.11.2013 року №04, згідно якої сторонами внесено зміни до Договору, зокрема, щодо кількості майна, а саме: 50 ліжко-місць, що підлягають передачі в користування Відповідачу та щодо розміру щомісячної плати за найм 50 ліжко-місць, що складає 31 000,00 грн. на місяць.
01.11.2013 року Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування ліжко-місця в кількості 3 одиниці, які знаходяться в гуртожитку Позивача: м. Київ, вул. Серпова, 9, кім №27.
Як встановлено судом, 31.12.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано акт передачі-приймання (повернення) від 31.12.2013 року, згідно якого Відповідач передав (повернув), а Позивач прийняв із строкового платного користування (оренди) ліжко-місця в кількості 50 одиниць, які знаходяться в гуртожитках Позивача. Разом із майном наймодавцю повертається частина житлового приміщення визначених санітарними нормами для нормального тимчасового проживання фізичної особи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором.
Як вказує Позивач, Відповідач, всупереч вимог п. 3.3. Договору, не виконав належним чином зобов'язань за Договором щодо сплати орендної плати у повному обсязі, нарахованої за період з січня 2013 року по грудень 2013 року у сумі 342 860,00 грн., сплативши Позивачу лише 328 091,50 грн., у зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість у сумі 14 768,50 грн.
Частиною 2 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що відсутність своєї винидоводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено судом, ухвалою від 03.07.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54.
Проте, станом на момент розгляду справи Відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 03.07.2014 року та не надав суду належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за договором найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54; жодних доказів неможливості подання витребуваних судом документів Відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим суд розглядав справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу у розмірі 14 768,50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 50 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують сплату ним суми основного боргу у розмірі 14 768,50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 50 коп.).
За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Відповідача заборгованості у вигляді основного боргу у сумі 14 768,50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 50 коп.) підлягає задоволенню.
Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором, передбачену п. 6.3. Договору, за період з 06.12.2013 року по 26.05.2014 року у сумі 1 006,69 грн. (одна тисяча шість гривень 69 коп.).
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 8.2. Договору, Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 06.12.2013 року по 26.05.2014 року у сумі 1 006,69 грн.
При дослідженні правильності визначення Позивачем суми пені, судом встановлено, що сума пені, нарахована за період з 06.12.2013 року по 26.05.2014 року у сумі 1 006,69 грн. визначена обґрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем суду не надано.
Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача за період з 06.12.2013 року по 26.05.2014 року три проценти річних у сумі 208,78 грн. (двісті вісім гривень 78 коп.) та інфляційні втрати у сумі 1 026,49 грн. (одна тисяча двадцять шість гривень 49 коп.). Розрахунок суми інфляційних втрат та трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.
На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54 у вигляді основного боргу у сумі 14 768,50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 50 коп.), пені у сумі 1 006,69 грн. (одна тисяча шість гривень 69 коп.), трьох процентів річних у сумі 208,78 грн. (двісті вісім гривень 78 коп.) та інфляційних втрат у сумі 1 026,49 грн. (одна тисяча двадцять шість гривень 49 коп.).
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54 у вигляді основного боргу у сумі 14 768,50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 50 коп.), пені у сумі 1 006,69 грн. (одна тисяча шість гривень 69 коп.), трьох процентів річних у сумі 208,78 грн. (двісті вісім гривень 78 коп.) та інфляційних втрат у сумі 1 026,49 грн. (одна тисяча двадцять шість гривень 49 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались сторонами у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.
Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить покласти на Відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД - 2" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місцезнаходження: 07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, на користь публічного акціонерного товариства "ТРЕСТ "КИЇВМІСЬКБУД - 2", ідентифікаційний код: 04012661, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 26-А, заборгованість за договором найму (оренди) житла від 01.01.2013 року №54 у вигляді основного боргу у сумі 14 768,50 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 50 коп.), пені у сумі 1 006,69 грн. (одна тисяча шість гривень 69 коп.), трьох процентів річних у сумі 208,78 грн. (двісті вісім гривень 78 коп.), інфляційних втрат у сумі 1 026,49 грн. (одна тисяча двадцять шість гривень 49 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Скутельник П.Ф.
Рішення підписано 28 липня 2014 року