Перша Київська обласна державна нотаріальна контора
Справа № 369/5170/14-ц
Іменем України
30.07.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
Головуючої судді Дубас Т.В.,
при секретарі Дідур М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Київській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивач ОСОБА_1 в травні 2014 року звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Київській області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3, про що відділом реєстрації смерті у м. Києві 19.11.2012 року складено відповідний актовий запис № 20350. Після її смерті було відкрито спадщину на належне померлій майно, в тому числі й на будинок АДРЕСА_1.
Позивач є рідною донькою померлої ОСОБА_3, що підтверджується записом у свідоцтві про народження.
Той факт, що житловий будинок АДРЕСА_1, належав ОСОБА_3 підтверджується документально.
Відповідно до нотаріально завіреної копії (оригінал було втрачено) договору-купівлі продажу від 21.08.1990 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, мати позивача придбала будинок АДРЕСА_1
Відповідно до запису прибудинкової книги, з 1990 року ОСОБА_3 являлась власницею будинку на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.1990 року.
Відповідно до положень ст. 100 та ст. 101 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час володіння померлої будинком АДРЕСА_1, громадяни могли мати у власності житловий будинок. А саме ст. 100 ЦК Української РСР визначалось, що в особистій власності громадян може бути зокрема і жилий будинок. При цьому глава десята цього кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією. Більше того, ст. 128 ЦК Української РСР визначався момент виникнення права власності у набувача майна за договором, з моменту передачі речі.
Придбання матір'ю позивача житлового будинку АДРЕСА_1, здійснювалось у період дії норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 р.
Пунктом 4 зазначеної Інструкції Мінкомгоспу УРСР 31.01.1966 р. встановлювалось, що реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності, та розташовані в межах міст і селищ міського типу УРСР.
Тобто Інструкцією не встановлювався обов'язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі, тому в період придбання будинку АДРЕСА_1, у померлої ОСОБА_3, були відсутні правові підставі для державної реєстрації права власності на вказаний будинок.
Вище зазначені документи свідчать про належне володіння матір'ю позивача майном, яке було придбано на законних підставах і не є самочинним будівництвом та має усі необхідні документи відповідно до законодавства, яке діяло на момент придбання цього майна.
Тому позивач просила визнати за нею ОСОБА_1, право власності на будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_3, (померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
Представник позивача направив до суду заяву в якій просив провести розгляд справи у його відсутності , позовні вимоги підтримав.
Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Київській області направила до суду клопотання в якому просила розгляд справи провести у відсутності їх представника.
Відповідач Забірська сільська рада та тертя особа Перша Київська державна нотаріальна контора в судове засідання своїх представник не направили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, суд знаходить, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3.
До майна померлої ОСОБА_3 Першої Київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 1553/2012.
До складу спадкового майна померлої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1
Спадщину після померлої спадщину прийняла ОСОБА_1 шляхом подачі до нотаріуса заяви про прийняття спадщини.
Постановою нотаріуса Першої Київською державною нотаріальною конторою від 29 липня 2013 року, ОСОБА_1, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на вказане спадкове майно.
Відповідно до нотаріально завіреної копії договору-купівлі продажу від 21.08.1990 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_3 придбала будинок АДРЕСА_1.
Відповідно до запису прибудинкової книги, з 1990 року ОСОБА_3 являлась власницею будинку на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.1990 року.
За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ст. 1222 цього Кодексу спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно аб.3п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р., у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст.ст. 1218, 1220, 1221, 1222, 1268 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, на будинок АДРЕСА_1, загальною площею 27,9 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя Т.В. Дубас