05 серпня 2014 року Справа № 914/2572/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,
за участю представників:
ТОВ "ІК ІФГ Капітал" - Дешка В.О. (дов. від 04.07.2014),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК ІФГ Капітал"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2014
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.11.2013
у справі № 914/2572/13 господарського суду Львівської області
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про визнання банкрутом,
Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.11.2013 (суддя Цікало А.І.) припинено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Арешт майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, накладений ухвалами господарського суду Львівської області від 03.07.2013 та від 08.07.2013 скасовано.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. - головуючий, Орищин Г.В., Мельник Г.І.) здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 914/2572/13, замінено ТОВ "Український промисловий банк" його правонаступником - ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал". Ухвалу господарського суду Львівської області від 07.11.2013 залишено без змін.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ІК ІФГ Капітал" просить скасувати вищевказані ухвалу господарського суду першої інстанції від 07.11.2013 та постанову господарського суду апеляційної інстанції від 10.02.2014, справу направити до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду справи. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального права, неповного та необ'єктивного дослідження наявних матеріалів справи, чим позбавлено ТОВ "ІК ІФГ Капітал" законного права на захист власних прав та інтересів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю - доповідача Куровського С.В., представника скаржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).
Ст. 2 Закону встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Згідно зі ст. 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2013 до господарського суду Львівської області від Фізичної особи - підприємця (ФОП) ОСОБА_5 надійшла заява про порушення справи про його банкрутство на підставі ст.ст. 90 - 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.07.2013 заяву ФОП ОСОБА_5 прийнято до розгляду, накладено арешт на все майно боржника, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, зобов'язано арбітражного керуючого Віннікова В.В. надати заяву на участь у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 15.07.2013 було порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Загальні положення про банкрутство фізичної особи - підприємця встановлено ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням фізичної особи - підприємця банкрутом. Підставою для визнання фізичної особи - підприємця банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця може бути подана в господарський суд фізичною особою - підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.
Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_5 на підтвердження неплатоспроможності до заяви про порушення справи про банкрутство надані рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2010 р. у справі № 25/184-09, наказ на його виконання від 02.08.2010, постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2010 № 22844169. При цьому, доказів того, що його грошове зобов'язання, котре підтверджене вищенаведеними документами, виникло у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 не надано.
Відсутність належних та допустимих доказів того, що зобов'язання ФОП ОСОБА_5 виникли у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності позбавляє суд можливості встановити неплатоспроможність боржника,
Відповідно до ч.1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Ст. 53 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Отже, кредиторська заборгованість до боржника, по справі про банкрутство, порушеної за ст.ст. 90 - 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", може ґрунтуватись лише на заборгованості, пов'язаній із здійсненням саме підприємницької діяльності.
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази неплатоспроможності боржника, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність порушення провадження у даній справі про банкрутство з підстав відсутності доказів наявності у боржника заборгованість перед кредиторами, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків судів, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні. Доводи скаржників зводяться до неправильної оцінки фактів та обставин судами попередніх інстанцій та необхідності переоцінки доказів у справі, а тому до уваги не приймаються як такі, що виходять за межі повноважень касаційної інстанції відповідно до статті 111-7 ГПК України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів відповідають обставинам справи і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК ІФГ Капітал" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 та ухвалу господарського суду Львівської області від 07.11.2013 по справі №914/2572/13 залишити без змін.
Головуючий Ткаченко Н.Г.
Судді Катеринчук Л.Й.
Куровський С.В.