06 серпня 2014 року Справа № 910/2720/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Кролевець О.А., Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Град Інвест Ріал Істейт"
на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014
у справі№ 910/2720/14 Господарського суду міста Києва
за позовомКомунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Град Інвест Ріал Істейт"
простягнення 71280,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: Лисак Т.Л., дов. від 05.08.2014 б/н
Комунальне підприємство "Технічний центр "Сервіс-Авто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Град Інвест Ріал Істейт" про стягнення 71280,00 грн. боргу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/2720/14 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Кондес Л.О., суддів Ропій Л.М., Рябухи В.І.), позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Град Інвест Ріал Істейт" на користь Комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто" 71280,00 грн. боргу, 1827,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Град Інвест Ріал Істейт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 у справі № 910/2720/14, передати справу на новий розгляд.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 13.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Град Інвест Ріал Істейт" (замовник) та Державним комунальним підприємством "Технічний центр "Сервіс-Авто" (виконавець) було укладено Договір про надання послуг № 4 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за дорученням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги по паркуванню транспортних засобів замовника в кількості 11 місць на майданчику для паркування, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська (навпроти універмагу "Прикарпаття"), а замовник зобов'язався оплачувати надані послуги (п. 1.1 Договору).
Пунктом п. 2.4. Договору на замовника покладений обов'язок приймати від виконавця надання послуг і оплачувати їх у відповідності до умов Договору.
Як передбачено п. 4.1 Договору, за надання передбачених Договором послуг замовник сплачує виконавцеві щомісячну оплату у розмірі 11880,00 грн., у т.ч. ПДВ 1980,00 грн. за повний календарний місяць із наступного розрахунку: 11 х 3,00 грн. х 12 год. х 30 дн. = 11880,00 грн., де: 11 - кількість місць на майданчику, 3,00 грн. - тариф за 1 годину, 12 год. - період роботи майданчика для паркування протягом доби, 30 дн. - кількість днів.
Згідно із п. 4.2 Договору оплата за надані послуги проводиться за період надання послуг за цим Договором, що визначений в п. 7.2 цього Договору, починаючи з 01.11.2012 до 31.10.2013, щомісячно до 5-го числа поточного місяця на підставі виставленого виконавцем рахунку.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що період надання послуг за Договором становить з 01.11.2012 до 31.10.2013.
Як вказано судом апеляційної інстанції, передбачена договором послуга з паркування полягає у наданні в користування ТОВ "Град Інвест Ріал Істейт" 11 паркомісць; майданчик для паркування надає послуги безперебійно і місця на майданчику для паркування визначені і закріплені за відповідачем відповідно до Наказу № 25 від 01.11.2012 та розробленої позивачем схеми, яка погоджена з Державтоінспекцією, Департаментом комунального господарства транспорту.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що листом за вих. № 38 від 04.02.2013 відповідач надіслав пропозицію позивачу щодо розірвання Договору, у відповідь на яку позивач листом за вих. № 88 від 11.03.2013 відмовився від даної пропозиції, повідомивши відповідача про те, що Договором не передбачено його розірвання в односторонньому порядку та зазначивши, що п. 2.5 Договору передбачена відмова замовника від надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам Договору, проте в пропозиції про розірвання договору не вказано жодної на те підстави.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідач відповідно до п. 2.5. Договору не звертався до позивача з відмовою від надання послуг у зв'язку із невідповідністю наданих послуг умовам Договору та зазначив, що порушення виконавцем умов Договору матеріалами справи не підтверджено.
Як зазначено судами, 26.11.2013 позивач надіслав відповідачу Претензію-вимогу про сплату заборгованості в сумі 71280,00 грн. за період з 01.05.2013 по 31.10.2013, однак заборгованість відповідачем не була погашена в добровільному порядку, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення 71280,00 грн. заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Як передбачено ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Суди попередніх інстанцій, керуючись вищенаведеними приписами законодавства та виходячи з порушення відповідачем зобов'язань по оплаті послуг у період з 01.05.2013 по 31.10.2013, відсутності передбачених законом та договором підстав вважати його розірваним, дійшли висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71280,00 грн.
Враховуючи, що передбачена договором послуга з паркування полягає у наданні в користування відповідачеві 11 паркомісць, умовами договору передбачена фіксована щомісячна плата за надання послуг та строки її здійснення, договором не передбачено документального підтвердження прийняття таких послуг відповідачем, зважаючи на те, що відповідач не звертався до позивача із вимогами щодо невідповідності наданих послуг умовам Договору, суд касаційної інстанції погоджується із вищенаведеним висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.
Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судом апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.
Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, їм надана належна правова оцінка і вказані доводи правомірно відхилені судом в процесі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Град Інвест Ріал Істейт" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 у справі № 910/2720/14 залишити без змін.
Головуючий суддя: Л. Іванова
судді: О. Кролевець
О. Попікова